Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №804/13916/14

адміністративне провадження №К/9901/8127/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року (суддя Лозицька І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року (колегія у складі суддів: Дадим Ю.М., Богданенка І.Ю., Уханенка С.А.) у справі № 804/13916/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові Енергетичні Системи» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, оскільки сума ПДВ отримана/сплачена у вартості реалізованих/придбаних товарів не визначає прибутковість господарських операцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001421501 від 14 січня 2014 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 899 125 грн 60 коп. (599 417 грн 07 коп. - основний платіж, 299 708 грн 54 коп. - штрафна санкція).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що збитковість за окремо взятою господарською операцією не доведена відповідачем належними та допустимими доказами та не може бути підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питання здійснення операцій з придбання та продажу експортної продукції за період червень-липень 2013 року, правильність та правомірність їхнього відображення у податковому обліку. За результатами перевірки складено акт від 11 грудня 2013 року № 2521/22-01/33185376.

Перевіркою встановлені порушення пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 599 417,07 грн, у тому числі за червень 2013 року в сумі 436685,04 грн та за липень 2013 року в сумі 162732,03 грн.

На підставі висновків акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001421501 від 14 січня 2014 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 899 125,60 грн, з яких 599 417,17 грн - основний платіж, 299 708,54 грн - штрафна санкція

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді червень-липень 2013 року позивачем здійснено експорт акумуляторних батарей до (мовою оригіналу) ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» - г. Курск, Россия на загальну суму 3 286 721,94 грн, відповідно до контракту від 25 липня 2011 року №25ПЭС-11/АКБ, поставка здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ - м. Курськ, згідно Інкотермс 2010, де вантажовідправник - ПАТ «Веста - Дніпро» (код 31950849, м. Дніпропетровськ), отримувач - ООО «ТД-Веста» (код 305025, м. Курськ, вул. 1-ша Будівельна, 8-В) та ООО «Инкомстрой» (142450, Московська обл., Ногінський р-н, м. Стара Купавна, вул. Дорожна, буд. 13А).

Зазначений товар придбано у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» (код ЄДРПОУ 31950849, м. Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34) згідно договору купівлі-продажу від 1 липня 2005 року №110 ВД-05, транспортування товару здійснювалося залізничним транспортом згідно договору від 15 квітня 2011 року №ПР/ДН- 11260/НЮп про організацію перевезень вантажів проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Крім того, позивачем укладено договір від 1 червня 2011 року № Пр/ДН-1-11/НЮ про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Обвідна, Придніпровської залізниці.

Як зазначено в касаційній скарзі, експортований товар придбано позивачем у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» за ціною 3 496 530,00 грн, а реалізовано на експорт ООО «Торговый дом «Источник тока Курский» за ціною 3 286 721,94 грн. Різниця склала 209 808,06 грн, тому, на думку податкового органу, операції з реалізації позивачем попередньо отриманого товару не має за своєю сутністю економічної доцільності, так як фактичні витрати на придбання товару та подальша реалізація цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт, а фактично джерелом вигідності цієї операції для позивача є лише податкова вигода у вигляді податкового кредиту, яка полягає у неможливості несплати на цю суму до Державного бюджету України податку на додану вартість.

Обставини придбання товару, його вартість, фактично сплачені та отримані суми, наявність належним чином оформлених первинних документів, складених на підтвердження господарських операцій, не є спірними між сторонами.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до вимог податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об`єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно, і правомірність формування витрат та податкового кредиту.

За приписами підпункту 136.1.2 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на момент спірних правовідносин) для визначення об`єкта оподаткування не враховуються доходи - суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

В свою чергу, підпунктом 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією товарів/послуг.

З урахуванням зазначеного, Суд не погоджується з доводом податкового органу щодо обов`язкового врахування суми ПДВ у складі вартості товару для визначення бази оподаткування та порівняння ціни придбаного товару з ПДВ та ціни товару проданого в подальшому на експорт.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що суми податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі придбаного товару Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро» відображені позивачем у складі податкового кредиту з урахуванням наявності належно оформлених податкових накладних у відповідності до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях, оскільки, вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності. Також, Податковий кодекс України не пов`язує право на формування витрат та податкового кредиту платником податків із фінансовим результатом звітного періоду підприємства.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції, що оскільки позивачем при придбанні товару сплачено у складі вартості товару і ПДВ, будь-яких доказів щодо розбіжностей у формуванні як позивачем, так і вказаних продавців товару не виявлено податковою перевіркою, тому позивачем правомірно віднесено суми ПДВ до податкового кредиту по операціях з купівлі-продажу товару у Українсько-Угорського ЗАТ з II «Веста-Дніпро».

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 804/13916/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду