Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №815/3786/16

адміністративне провадження №К/9901/45480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_2 на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (суддя С.О. Стефанов)та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (Колегія у складі суддів: О.С. Золотніков, Ю.В. Осіпов, В.О. Скрипченко)у справі№815/3786/16за позовомОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прозобов'язання повернути помилково сплачені кошти у розмірі 9097,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області повернути йому помилково сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9097,73 грн. на його рахунок НОМЕР_1 в Приморському відділені Ощадбанку м. Одеси.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з квітня 2014 року є пенсіонером за віком та звільнений від обов'язку сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), а тому сплачені ним протягом 2014 та 2015 років суми єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування підлягають поверненню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що, сплачені ОСОБА_2 кошти у розмірі 9097,73 грн. не є сумою єдиного внеску, яка надміру або помилково сплачена позивачем, оскільки суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичної особи-підприємця, які обрали спрощену систему оподаткування, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають поверненню.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року змінено, виключено з мотивувальної частини посилання на те, що сплачені ОСОБА_2 кошти у розмірі 9097,73 грн. не є сумою єдиного внеску, яка надміру або помилково сплачена позивачем, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишено без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивач не є платником єдиного внеску, а сплачені ним кошти у сумі 9097 грн. 73 коп., у розумінні Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 6 від 16 січня 2016 року (далі - Порядок) є помилково сплаченими сумами єдиного внеску. Однак, враховуючи, що позивач не звертався до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти в сумі 9097 грн. 73 коп., із заявою про повернення коштів за формою, визначеною у Додатку 1 до Порядку, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування судами того, що відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України та пп. 3 п. 5 Порядку передбачено довільну форму подачі заяви про повернення помилково сплачених коштів.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з березня 2003 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, використовує спрощену систему оподаткування, є пенсіонером та отримує пенсію за віком з квітня 2014 року.

ОСОБА_2 31 березня 2014 року досяг пенсійного віку - 60 років та на підставі абз. 3 частини першої ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», отримав право не сплачувати обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду України при здійсненні господарської діяльності, але про дані обставини позивач не знав та даним правом своєчасно не скористався, у зв'язку з чим продовжував сплачувати страхові внески протягом 2014 та 2015 років. Сума платежів, здійснених позивачем за вказаний період, склала 9097,73 грн.

19 березня 2016 року та 05 квітня 2016 року позивач звертався з листами до відповідача та Державної Фіскальної служби України з проханням повернути йому помилково перераховані кошти по єдиному внеску.

Листом від 04 квітня 2014 року за вих. № 6034/10/15-53-13-04 відповідача та листом від 05 травня 2016 року за вих. № 4613/Х/99-99-13-02-01-14 Державної Фіскальної служби України повідомили позивача про відсутність підстав в поверненні коштів, оскільки ним самостійно надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно додатку №5 за 2014 рік на суму 5071,80 грн., за 2015 рік на суму 5293,88 грн., та станом на 30 березня 2016 року в реєстраційній картці позивача є переплата в розмірі 9,94 грн. Отже суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають поверненню.

Не погодившись із вищенаведеними відповідями контролюючих органів, вважаючи, що кошти у сумі 9097,73 грн. є безпідставно стягнутими та підлягають поверненню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) , Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) тощо.

Відповідно до положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI та підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За положеннями статті 1 Закону № 1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, в якій зазначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо такі особи мають статус пенсіонера за віком або інваліда, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно із абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 1 Закону № 1788-XII передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені ст. 12 цього Закону та частиною першою ст. 26 Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI не містить жодних обмежень щодо її незастосування до осіб, які отримують пенсію за віком, Суд прийшов до висновку про те, що сплачені позивачем суми єдиного внеску за 2014 рік та 2015 рік є помилково сплаченими.

Факт надмірної/помилкової сплати позивачем єдиного внеску обумовлює повернення цих коштів податковим органом у передбаченому законодавством порядку.

Верховний Суд вважає помилковим висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач не звертався до податкового органу з відповідною заявою, визначеною Додатком 1 Порядку, про повернення помилково сплачених коштів, оскільки відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених Коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є покладення обов'язку на податковий орган повернути помилково сплачену суму єдиного внеску позивачу за його заявою відповідно до положень Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року №6, який розроблено відповідно до статей 9 та 11 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та який визначає процедуру, зокрема, повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, сплатив судовий збір: до суду першої інстанції в сумі 551,20 грн. (квитанція №ПН2262 від 01 серпня 2016 року в сумі 91 грн., квитанція №1 від 04 серпня 2016 року у розмірі 460,20 грн.,); до суду апеляційної інстанції - 606,32 грн. (квитанція №ПН2648 від 17 жовтня 2016 року); до суду касаційної інстанції - 661,44 грн. (квитанція №ПН3804 від 08 червня 2017 року).

З огляду на викладене, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі № 815/3786/16 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

4. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області повернути помилково сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування у розмірі 9097,73 грн. на рахунок ОСОБА_2 НОМЕР_1 Приморському відділені Ощадбанку м. Одеси.

5. Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір в загальному розмірі 1818,96 грн., в тому числі за подання адміністративного позову в розмірі 551,20 грн., апеляційної скарги в розмірі 606,32 грн. та касаційної скарги у розмірі 661,44 грн.

6. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду