Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.04.2020 року у справі №460/1640/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 460/1640/19

адміністративне провадження № К/9901/10971/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (суддя: Дудар О. М. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (судді: Гінда О. М., Большакова О. О., Заверуха О. Б. ) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот" (далі - ПАТ "Рівнеазот") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС України (далі - Офіс ВПП ДФС України, відповідач), правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ю-258-11.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що згідно з обліковими даними інформаційної системи органів доходів і зборів, загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.04.2019 складає 42200862,65 грн, а, відтак, оскаржувана вимога є законною та не підлягає скасуванню у судовому порядку.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ПАТ "Рівнеазот" (код ЄДРПОУ 05607824) зареєстроване як юридична особа 13.11.1995, перебуває на обліку в органі доходів і зборів як платник податків з 25.11.1995 та єдиного внеску- з
07.10.1996. Вид економічної діяльності: 20.15 - виробництво добрив і азотних сполук.

18 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції у Рівненській області Гаврилюк О. Я. винесено постанову про арешт коштів боржника в межах зведеного виконавчого провадження № 55154344, якою накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ПАТ "Рівнеазот", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення такої постанови.

Також 30 жовтня 2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. винесено постанову в межах виконавчого провадження №57556013, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках ПАТ "Рівнеазот", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення такої постанови.

В зв'язку з цим, з метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску між ПАТ "Рівнеазот" (далі - Довіритель) та ТОВ "Статус-Трейд" (далі - Повірений) було укладено договір доручення № 3ST, згідно з п. 1.1.-1.2. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов'язання (перелік юридичних дій); порядок виконання та інші вказівки передбачаються Сторонами у додатках до Договору.

Аналогічний за змістом договір також було укладено позивачем із ТОВ "Хім-Трейд" (Договір доручення від 18.02.2019 № 134).

На виконання вказаних договорів позивачем були видані відповідні довіреності, якими уповноважено ТОВ "Статус-Трейд" та ТОВ "Хім-Трейд" вчиняти від імені ПАТ "Рівнеазот" дії згідно з договорами доручення від 09.07.2018 № 3ST та від
18.02.2019 №134, зокрема, сплачувати (перераховувати) єдиний соціальний внесок.

Листом від 13.02.2018 № 6807/10/28-10-41-03-10 Офіс ВПП ДФС звертався до позивача з вимогою про надання завірених копій документів за договорами доручення щодо сплати сум єдиного соціального внеску за період 2016-2017 роки та повідомив про необхідність надання аналогічних завірених копій документів надалі.

Листом від 22.04.2019 № 1167 позивач повідомив Офіс ВПП ДФС, що у березні 2019 року ПАТ "Рівнеазот" сплачував єдиний соціальний внесок через ТОВ "Статус-Трейд" в сумі 2200,00 грн згідно з договором доручення від 09.07.2018 № 3ST та довіреністю від 27.12.2018 №3015; а також через ТОВ "Хім-Трейд" в сумі 6087887,61грн згідно з договором доручення від 18.02.2019 №134 та довіреністю № 3723-ю від 20.02.2019.

Попри це 08.05.2019 Офісом ВПП ДФС сформовано для ПАТ "Рівнеазот" вимогу №Ю-258-11 про сплату боргу (недоїмки) на суму 42200862,65грн, яка обліковується станом на 30.04.2019.

Зазначену вимогу позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України, однак рішенням останньої від 27.06.2019 №29424 /6/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача було залишено без задоволення, а вимогу Офісу ВПП ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ю-258-11 - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо наявності у позивача станом на 30.04.2019 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 42200862,65 грн, в той час як позивачем підтверджено своєчасність сплати перерахування повіреними особами єдиного внеску за спірний період.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною другою статті 6 Закону № 2464 встановлений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ~law3~, якою визначено, що:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті, зокрема, шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування (частина п'ята статті 9);

- для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску; обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина шоста статті 9);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9);

- днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (пункт 1 частини десятої статті 9);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9).

Згідно з частиною дев'ятою статті 25 Закону № 2464 передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ю-258-11зі сплати єдиного внеску за умови сплати такого від імені інших осіб та за рахунок довірителя.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що Закон № 2464, покладає на позивача, як платника єдиного внеску, безумовний, пріоритетний (частина дванадцята статті 9) обов'язок зі сплати єдиного внеску шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів (частина п'ята статті 9) з його банківського рахунку (частина сьома статті 9).

Разом з цим судами попередніх інстанцій було встановлено, що у позивача виникли обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання ним зазначеного обов'язку (арешт коштів) у спосіб, визначений Законом № 2464, тобто шляхом перерахування відповідних коштів з рахунку платника на рахунок органу доходів і зборів.

В свою чергу, Законом № 2464 не врегульовано випадки наявності обставин, що виключають (унеможливлюють) виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, що, в свою чергу, свідчить про те, що у спеціальному законі наявні прогалини щодо порядку виконання встановленого законом обов'язку платника єдиного внеску щодо його сплати в умовах, зокрема, неможливості застосування регламентованого ~law4~ способу виконання відповідного обов'язку. Наявність таких прогалин обумовлює безпосереднє застосування регламентованих ~law5~ принципів: обов'язковості сплати та захисту прав і законних інтересів застрахований осіб (стаття 3), а також положень інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить ~law6~ (частина перша статті 1).

Виходячи з обставин справи та наведених вище норм законодавства ПАТ "Рівнеазот", як платник єдиного внеску, повинен був дотримуватись чітко визначених Законом обов'язків, а, відтак, не міг ухилитися від сплати єдиного внеску, незважаючи на те, що на всі кошти, які містилися на його рахунках, накладено арешт. Однак, в силу наведених обставин, останнє було позбавлене можливості здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, що і стало підставою для вжиття заходів, спрямованих на виконання свого обов'язку щодо сплати внеску шляхом укладення договорів з ТОВ "Хім-Трейд" та ТОВ "Статус-Трейд".

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо імперативності заборони передачі платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам у випадках коли своєчасне виконання обов'язків щодо сплати податків і зборів унеможливлено арештом коштів такого платника, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій в результаті реалізації договорів доручення, укладених між позивачем та його повіреними, не відбулося передачі третім особам обов'язку платника (позивача) зі сплати єдиного внеску

При цьому, сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев'ятої статті 25Закону № 2464.

У випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті (Законі №2464) щодо порядку (способу) виконання обов'язку платника зі сплати єдиного внеску, за умов об'єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов'язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов'язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №360/5480/19 (К/9901/25368/20), від 25.01.2019 у справі № 817/85/16 (К/9901/22068/18) та від 06.02.2020 у справі № 812/1281/17 ( №К/9901/39057/18).

Крім того, необхідно зазначити й те, що в касаційній скарзі не наведено доводів, які б давали підстави вважати правомірними дії відповідача щодо включення до складу вимоги, з приводу правомірності якої виник спір у цій справі, сум недоїмки, визначених на підставі попередніх вимог, які оскаржувались у судовому порядку та в подальшому скасовані на підставі судових рішень, що набрали законної сили, у справах №817/85/16, №817/110/16, №817/299/16, №817/902/16, №817/845/17, №817/1135/17, №817/1895/17, №817/2265/17, №460/98/19, №460/741/19, №817/1496/17, №817/1671/17, №817/386/18, №1740/2312/18, №460/2835/18, №460/626/19, №460/1054/19.

Так, згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2015 року №1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 лютого 2016 року за №178/28308, скарга на вимоги та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу подана з дотриманням порядку і строків, визначених пунктом 3 розділу II та пунктом 1 розділу IІІ цього Порядку, зупиняє строки їх сплати до винесення рішення контролюючим органом вищого рівня або дня набрання судовим рішенням законної сили.

Зміст наведеного вище свідчить про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав у відповідача для зарахування поточних платежів позивача в рахунок оплати суми недоїмки, визначеної за попередній період та, відповідно, для зарахування подальших поточних платежів в рахунок погашення недоїмки, визначеної, зокрема, і в оскаржуваній вимозі.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної вимоги відповідача від 07.05.2016 №Ю-2580-11 про сплату боргу зі сплати єдиного внеску.

Колегія суддів також зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська