Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №803/1431/17

адміністративне провадження №К/9901/36500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року (суддя - Валюх В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (судді: Онишкевич Т.В. (головуючий), Іщук Л.П., Обрізко І.М.) у справі №803/1431/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 4 серпня 2017 року №442655-13, №442659-13, №442660-13.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилається на помилковість нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 4 серпня 2017 року №442655-13, №442659-13, №442660-13. Стягнуто на користь позивача судові витрати у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку що приймаючи рішення від 23 січня 2015 року №40/38 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», Володимир-Волинська міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, оскільки офіційно не оприлюднила відповідне рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня року, що передує бюджетному періоду. Тому застосування відповідачем положень статті 266 Податкового кодексу України та рішення Володимир-Волинської міської ради від 23 січня 2015 року №40/38 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» з метою оподаткування належних позивачу об'єктів нерухомого майна не може мати місце у 2015 році.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на те, що питання сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році визначаються Податковим кодексом України. Також послався на те, що рішення місцевої ради внесено зміни до попереднього рішення, яким вже визначались ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому посилання позивача на відсутність підстав нарахування податку є необґрунтованими.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Володимир-Волинська міська рада Волинської області прийняла рішення № 40/38 від 23 січня 2015 року «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», пунктом 2 якого затвердила Положення про встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

У подальшому, Володимир-Волинська міська рада 10 липня 2015 року прийняла рішення №45/3 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке набрало чинності з 1 січня 2016 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 3 грудня 2007 року №16882857, за позивачем зареєстровано право власності на 1/5 частки об'єкта нерухомого майна - приміщення майстерні по ремонту комбайнів, площею 4521,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1; відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 22 листопада 2007 року за №16755958, за позивачем зареєстровано право власності на 1/3 частки об'єкта нерухомого майна - мийка з постом діагностики, площею 453,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1; згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» 22 листопада 2007 року за № 16755476, за позивачем зареєстровано право власності на 1/2 частки об'єкта нерухомого майна - склад запчастин, площею 421,2 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.

Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 4 серпня 2017 року №442655-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 11 014,62 грн, (об'єкт оподаткування - цех (приміщення майстерні) по ремонту комбайнів); № 442659-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 1 839,55 грн (об'єкт оподаткування - мийка з постом діагностики); №442660-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в розмірі 2 565,11 грн (об'єкт оподаткування - склад запчастин).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом а перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки запроваджені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов'язання щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки виникають у платників податків лише після 1 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 10, 12, 267 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №803/1431/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду