Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2019 року

Київ

справа №821/681/16

адміністративне провадження №К/9901/11412/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Херсонського окружного адміністративного суду в складі судді Попова В.Ф. від 02.06.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л., Вербицької Н.В. від 13.07.2016 у справі №821/681/16 за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства "Новокаховський річковий порт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

УСТАНОВИВ:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Новокаховський річковий порт" про стягнення з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції у сумі 25411,11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 10748,43 гривень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, відмовлено у задоволені позову.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем норматив працевлаштування інвалідів в 2013 році не виконано, оскільки всього протягом року особа, якій встановлена інвалідність, на підприємстві пропрацювала 5 місяців, тоді як мінімальний строк - 6 місяців (коефіцієнт виконання підприємством нормативу працевлаштування одного інваліда складає 0,4 з необхідних 0,5). Це стало підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньорічної заробітної плати. Також зауважують, що звіти за формою 3-ПН за період з 15.02.2013 по 23.04.2013 та з вересня по грудень 2013 не подавались до міського центру зайнятості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно поданого ПАТ "Новокаховський річковий порт" звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів (форма 10-ПІ) за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників на підприємстві у цьому році складала 28 осіб, з них: кількість працюючих інвалідів - 1 особа при нормативі працевлаштування інвалідів - 1 особа.

В червні 2015 року позивачем було проведено позапланову перевірку ПАТ "Новокаховський річковий порт" з питань дотримання ним вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в 2012 - 2014 роках, про що складено акт від 12 червня 2016 року.

За наслідками перевірки позивач дійшов висновку, що норматив працевлаштування інвалідів в 2013 році підприємством не виконано, оскільки всього протягом року особа, якій встановлена інвалідність, на підприємстві пропрацювала 5 місяців, тоді як мінімальний строк - 6 місяців (коефіцієнт виконання підприємством нормативу працевлаштування одного інваліда складає 0,4 з необхідних 0,5). Це стало підставою для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій в розмірі середньорічної заробітної плати.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач здійснив усі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, що підтверджується відповідними доказами, а тому він не може бути притягнутий до відповідальності, що передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадянських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій мали перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

. За змістом ст. 18-1 Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування за умови, що підприємство вжило усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому такими заходами є подання підприємством до центру зайнятості звітів форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, тобто факт повідомлення компетентного державного органу про виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів. За умови, що відповідний орган Фонду соціального захисту інвалідів не направляв інвалідів на підприємство для працевлаштування, підприємство не відмовляло у працевлаштуванні інвалідам за направленням центру зайнятості, відсутній факт вчинення правопорушення, за яке передбачено стягнення господарських санкцій.

Судами встановлено, що в ПАТ "Новокаховський річковий порт" у 2013 році на посаді підсобного працівника працювали:

- з 01 квітня 2005 року по 15 лютого 2013 року ОСОБА_2, якому встановлена інвалідність III групи безстроково відповідно до довідки МСЕК № 045552 (в 2013 році відпрацював - 1,5 місяці);

- з 14 травня по 23 травня 2013 року ОСОБА_3, якій встановлена інвалідність III групи з 02 листопада 2012 року по 01 грудня 2013 року згідно з довідкою МСЕК № 070396 (відпрацювала - 10 днів);

- з 23 вересня 2013 року працевлаштований ОСОБА_4, інвалід III групи, який 24 вересня 2013 року переведений на посаду техніка-технолога та працює по теперішній час (в 2013 році відпрацював - 3 місяці).

Про наявну у нього вакансію ПАТ "Новокаховський річковий порт" в 2013 році систематично за формою № 3-ПН звітувало до територіального органу Державної служби зайнятості України про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а саме: 23 квітня, 7 травня, 24 травня, 5 червня, 5 липня , 5 серпня та 2 вересня 2013 року.

Крім того відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

Таким чином, відповідачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Стосовно доводів касаційної скарги, що відповідачем не подавалася звітність за формою 3-ПН у січні - лютому 2013 року та вересні - грудні 2013 року, колегія суддів зазначає, що саме у вказаний період на підприємстві були працевлаштовані особи з інвалідністю, а відтак відсутній обов'язок звітувати до міського центру зайнятості за відповідною формою.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду