Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №826/21526/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/21526/15

адміністративне провадження №К/9901/27142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної фіскальної служби України на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 (колегія суддів у складі: Кобилянський К. М., Гарник К. Ю., ФедорчукА. В. )та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від
19.01.2016 (колегія суддів у складі: Василенко Я. М., Кузьменко В. В., Шурко О. І.) у справі №826/21526/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скайсід" доДержавної фіскальної служби Українипровизнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Скайсід" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити суму, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки у реєстрації, обчислену відповідно до підпункту 200.1.3 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, на суму 1 796 248,34 грн. ;

- визнати протиправною відмову у реєстрації податкових накладних від 17.07.2015 №2, від 18.07.2015 №3, від 20.07.2015 №4, від 22.07.2015 №5, від 31.07.2015 №6, від 31.07.2015 №7, розрахунку коригування від 31.07.2015 №418, розрахунку коригування від 31.07.2015 №417.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що після проведення "обнуління" суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН (SНакл), відповідно до Витягу з системи електронного адміністрування ПДВ № 6302990 від 06.08.2015, у формулу ДФСУ по ТОВ "Скайсід" не були включені суми ПДВ, що містяться в податкових накладних, складених у червні 2015 (зареєстрованих із запізненням в липні 2015), тоді як від'ємна сума ПДВ розрахунків коригування, потрапила до формули.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України в реєстрації податкових накладних від 17.07.2015 №2, від
18.07.2015 №3, від 20.07.2015 №4, від 22.07.2015 №5, від 31.07.2015 №6, від
31.07.2015 №7, розрахунку коригування від 31.07.2015 №418, розрахунку коригування від 31.07.2015 №417; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України збільшити суму, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки у реєстрації, обчислену відповідно до підпункту
200.1.3 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, на суму 1796248,34
грн., задоволенню не підлягають, як такі, що є передчасними, так як позивачем не надано доказів того, що за наслідками набрання даним рішенням законної сили відповідач самостійно не здійснить корегування суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, складених до 1 липня 2015 року, здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200.1.3 статті 200 1 Кодексу починаючи з четвертого робочого дня після дати набрання чинності Законом N 643 (з 04.08.2015), відповідно відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації податкових накладних від 17.07.2015 №2, від 18.07.2015 №3, від 20.07.2015 №4, від 22.07.2015 №5, від 31.07.2015 №6, від 31.07.2015 №7, розрахунку коригування від 31.07.2015 №418, розрахунку коригування від
31.07.2015 №417.

Таких висновків суди дійшли, встановивши, що виявлена податковим органом помилка, така як: сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ покупця, не є законною підставою для відмови у прийнятті податкових накладних та розрахунків позивача.

Судами також встановлено, що на дату вирішення справи по суті заявлених позовних вимог податкові накладні та розрахунки коригування зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується копіями електронних квитанцій, які відповідачем долучено до матеріалів справи.

Касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання Державну фіскальну службу України збільшити суму, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки у реєстрації, обчислену відповідно до підпункту
200.1.3 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, на суму 1796248,34

грн.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Відтак, суди зробили обґрунтований висновок, що така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду судами даної справи не були порушені, відповідно така вимога є заявленою передчасно.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
18.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
19.01.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду