Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2019 року у справі №809/4201/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2019 року

Київ

справа №809/4201/15

адміністративне провадження №К/9901/13473/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Рогатинське лісове господарство", Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", Державного підприємства "Коломийське лісове господарство", Державного підприємства "Калуське лісове господарство", Державного підприємства "Болехівське лісове господарство" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 (головуючий суддя Кишинський М. І., судді:

Григорук О. Б., Остап'юк С. В. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя Попко Я. С., судді: Хобор Р. Б., Сеник Р. П. ) у справі №809/4201/15 за позовом Державного підприємства "Рогатинське лісове господарство", Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", Державного підприємства "Коломийське лісове господарство", Державного підприємства "Калуське лісове господарство", Державного підприємства "Болехівське лісове господарство" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання незаконними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ДП "Рогатинське лісове господарство ", ДП "Надвірнянське лісове господарство", ДП "Івано-Франківське лісове господарство ", ДП "Коломийське лісове господарство", ДП "Калуське лісове господарство ", ДП "Болехівське лісове господарство" звернулись до суду з позовом до Мінекономрозвитку, третя особа ДФС України з позовом у якому просили:

визнати незаконним та скасувати наказ Мінекономрозвитку від 20.07.2015 №831 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування санкцій до ДП "Рогатинське лісове господарство", ДП "Надвірнянське лісове господарство", ДП "Івано-Франківське лісове господарство", ДП "Коломийське лісове господарство", ДП "Калуське лісове господарство", ДП "Болехівське лісове господарство";

визнати незаконним та скасувати наказ Мінекономрозвитку від 28.09.2015 №1211 "Про зміну виду спеціальної санкції, застосованої до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" в частині застосування спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до ДП "Рогатинське лісове господарство ", ДП "Надвірнянське лісове господарство", ДП "Івано-Франківське лісове господарство ", ДА "Коломийське лісове господарство", ДП "Калуське лісове господарство ", ДП "Болехівське лісове господарство".

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
31.05.2016, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі звернулись із касаційною скаргою, у якій просять скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 та постановити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивачі зазначають, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не наведено доказів, які вказують на порушення останніми Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Позивачі наполягають, що ними не порушувались приписи законодавства у сфері податкових відносин, що могло слугувати підставою для застосування спеціальної санкції. Позивачі вважають, що позиція судів попередніх інстанцій щодо інформації Міністерства закордонних справ України про те, що компанія "Zortex Business LLP" була ліквідована 15.07.2014, оскільки була недіючою, як на доказ ліквідації зазначеної компанії, є необґрунтованою. На переконання позивачів, факт реального постачання товарів, відповідно до укладених із компанією "Zortex Business LLP" договорів, підтверджується первинними документами встановленої форми, які мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Відповідно, на законних підставах підприємствами сформовано дохід, включивши до складу доходів надходження грошових коштів від покупця товару Компанії "Zortex Business LLP" та оподатковано такий дохід, зауважують позивачі.

Мінекономрозвитку та ДФС України подано заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначають, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.

Відповідач і третя особа вказують, що підставою для застосування спеціальної санкції до позивачів стало порушення вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та подання ГУ власної безпеки ДФС України та просять суд залишити касаційну скаргу позивачів без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 відкрито касаційне провадження у справі №809/4201/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №809/4201/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 попередній розгляд справи призначено на
08.10.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ власної безпеки ДФС України виявлено факт порушення позивачами статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Так, за інформацією Міністерства закордонних справ України компанія "Zortex Business LLP" ліквідована 15.07.2014, оскільки була недіючою. У ході перевірки ГУ власної безпеки ДФС України було встановлено, що незважаючи на припинення діяльності компанії-нерезидента, позивачі, продовжували здійснювати експортні операції за прямими контрактами на адресу "Zortex Business LLP".

Таким чином, позивачами було порушено статтю 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", оскільки станом на 15.07.2014 компанія "Zortex Business LLP" була ліквідована.

20.07.2015 Мінекономрозвитку видало наказ №831 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів України" зовнішньоекономічної України. Наказ виданий відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", на підставі подання Державної фіскальної служби України від 28.05.2015 №12920/5/99-99-08-02-01-16, від 29.05.2015 №03/35240-15.

Згідно Наказу №831 за порушення статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовується спеціальна санкція - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до суб'єктів України, зазначених в додатку до наказу зокрема: ДП "Коломийське лісове господарство" ДП "Калуське лісове господарство", ДП "Надвірнянське лісове господарство", ДП "Рогатинське лісове господарство", ДП "Івано-Франківське лісове господарство", ДП "Болехівське лісове господарство".

Отримавши подання ДФС України від 18.09.2015 №22098/5/99-99-08-02-02-16, на підставі Наказу від 28.09.2015 №1211 "Про зміну виду спеціальної санкції, застосованої до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" Мінекономрозвитку змінено вид спеціальної санкції, застосованої до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зазначених у додатку до цього наказу, з тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності зокрема: ДП "Коломийське лісове господарство" ДП "Калуське лісове господарство", ДП "Надвірнянське лісове господарство", ДП "Рогатинське лісове господарство", ДП "Івано-Франківське лісове господарство", ДП "Болехівське лісове господарство".

Позивачі, вважаючи накази щодо тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності України, застосування спеціальної санкції у виді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності протиправним, оскільки вони не допускали порушень Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", звернулися до суду про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилались на те, що подання ДФС щодо застосування санкції до позивачів, яке стало підставою для прийняття наказу Мінекономрозвитку від 20.07.2015 №831 "Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності України", за формою та змістом відповідало приписам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", у відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивачів спеціальної санкції.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 11 статті 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон №959-XII) до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із частини 11 статті 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон №959-XII.

~law28~ передбачає, що за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України.

Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами ~law29~ та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення ~law30~ або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до ~law31~ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Згідно ~law32~ індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання ~law33~ та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.08.2014 №459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі - Мінекономрозвитку) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики.

Згідно з підпунктом 175 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, постановою Кабінету Міністрів України від
20.08.2014 року № 459, Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ~law35~, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 (далі - Положення №52), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Пункт 1.2 Положення встановлює, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили ~law36~ та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Положення індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в ~law37~.

З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що допустили порушення у цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економічного розвитку і торгівлі України чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції. Оформляється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках у випадках порушення такими суб'єктами ~law38~ та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.

При цьому, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає право за органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає долучення до такого подання будь-яких підтверджуючих документів.

Таким чином, виявивши порушення вимог законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій; у свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.

Верховний Суд вказує, що переведення суб'єкта на індивідуальний режим ліцензування після спливу тримісячного строку застосування тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності є правомірним за умови відсутності підстав для зміни або скасування спеціальних санкцій, передбачених статтею ~law41~.

Пунктом 1.1 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та державної податкової адміністрації з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого спільним наказом Мінекономіки та ДПА від 09.11.2006 року № 340/672 (далі - Порядок взаємодії) визначено процедуру підготовки Державною податковою адміністрацією подання про застосування (скасування, зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій до Міністерства економіки країни розгляду цих подань Мінекономіки та передачі ним наказів про застосування (скасування, зміну виду, тимчасове зупинення дії) спеціальних санкцій до ДПА.

Судами встановлено, що ГУ власної безпеки ДФС України виявлено факт порушення чинного законодавства України з боку позивачів, а саме, статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно інформації Міністерства закордонних справ України компанія "Zortex Business LLP" ліквідована 15.07.2014, оскільки була не діючою. У ході перевірки ГУ власної безпеки ДФС України встановлено, що незважаючи на припинення діяльності компанії-нерезидента, позивачі, продовжували здійснювати експортні операції за прямими контрактами на адресу "Zortex Business LLP".

Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для застосування санкції є подання ДФС України (правонаступник ДПА) від 28.05.2015 року № 12920/5/99-99-08-02-01-16. Судами з'ясовано, що подання ДФС України від містило, всі обов'язкові реквізити. На підставі матеріалів справи суди констатували, що подання ДФС щодо застосування санкції до позивача, яке стало підставою для прийняття наказу Мінекономрозвитку від 20.07.2015 №831, за формою та змістом відповідало ~law44~, у відповідача не було передбачених законодавством підстав для незастосування до позивача спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими положеннями статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій зроблено правомірний висновок про відмову у задоволенні позову про скасування наказів щодо застосування до позивачів спеціальної санкції за порушення вимог Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову. Вирішуючи даний спір, суди надали правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінили представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку.

У свою чергу, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження позивачем з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 КАС України. Судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пункт 1 частини 1 статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Рогатинське лісове господарство", Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство", Державного підприємства "Івано-Франківське лісове господарство", Державного підприємства "Коломийське лісове господарство", Державного підприємства "Калуське лісове господарство", Державного підприємства "Болехівське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2016 ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду