Історія справи

Постанова КАС ВП від 16.08.2018 року у справі №825/2143/14
Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №825/2143/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №825/2143/14

адміністративне провадження №К/9901/3134/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

першого відповідача - Морозова П.В. за дов. від 13 грудня 2017 року,

Бисикало Т.А. за дов. від 13 грудня 2017 року,

другого відповідача - Морозова П.В. за дов. від 01 лютого 2018 року,

третього відповідача - не з'явився,

за участю прокурора - Кузнецової Ю.В. на підставі посвідчення № 023135,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступник - Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у складі колегії суддів Степанюк А.Г., Василенко Я.М., Шурко О.І. у справі № 825/2143/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Слов'янські шпалери - КФТП» до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (правонаступник - Менська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області), Міністерства доходів і зборів України (правонаступник - Державна фіскальна служба України), Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області про визнання протиправними дій, скасування повідомлення, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Слов'янські шпалери - КФТП» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Міністерства доходів і зборів України (далі - другий відповідач у справі), Управління Державної казначейської служби України у Корюківському районі Чернігівської області (далі - орган казначейської служби, третій відповідач у справі), в якому просило про:

- визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України по невключенню Товариства до переліку платників податку, що відповідають критеріям, визначеним у пункті 200.19 статті 200 Податкового кодексу України, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 18 037 424,00 грн,

- визнання протиправним та скасування повідомлення податкового органу №11 від 06 червня 2014 року про невідповідність визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України критеріям та відсутності права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за квітень 2014 року у розмірі 18 037 424,00 грн. у зв'язку з наявністю податкового боргу,

- стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 18 037 424,00 грн. по декларації за квітень 2014 року та пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості по відшкодуванню податку на додану вартість за квітень 2014 року у сумі 16 900,82 грн.

10 липня 2014 року постановою Чернігівського окружного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 18 037 424 грн по декларації за квітень 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення Товариству сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за відповідний період з огляду на дотримання позивачем вимог пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, підтвердження податковим органом бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку задекларованого у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, про що складено довідку від 13 червня 2014 року № 273/16/00278876 та встановлення відсутності податкової заборгованості станом на 01 червня 2014 року.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції вказав не надання податковим органом до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

В решті вимог цей суд відмовив, оскільки вони не призводять до захисту порушених прав позивача.

07 жовтня 2014 року Київський апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 18 037 424 гривні по декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року та пеню у розмірі 16 900 гривень 82 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, податковим органом подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У касаційній скарзі податковий орган, пославшись на положення Наказу Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року № 781, яким затверджений Порядок визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2013 року за № 2208/24740, а також положення Наказу Державної податкової служби України від 06 листопада 2012 року №991 «Про організацію роботи із проведення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зазначає про те, що відсутність права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість не позбавляє платника податку права на отримання відшкодування у загальному порядку. Відповідач також наголошує, що судом не з'ясовано питання проведення фактичного відшкодування податку на додану вартість в період розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

27 жовтня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу № 825/2143/14 з Чернігівського окружного адміністративного суду.

26 листопада 2014 року Товариством до Вищого адміністративного суду України надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач повністю погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду без змін.

Щодо доводів податкового органу про не дослідження судами питання відшкодування податку на додану вартість, платник податку зазначає, що фактично відшкодування податку на додану вартість у розмірі 18 029 234 грн відбулось лише 31 жовтня 2014 року, тобто після розгляду справи судами попередніх інстанцій.

12 травня 2016 року справа № 825/2143/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

11 січня 2018 року справа № 825/2143/14 передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час судового засідання представників першого та другого відповідачів заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво, яке задоволено Судом, здійснено заміну першого відповідача Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Менську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та заміну другого відповідача Міністерства доходів і зборів України на Державну фіскальну службу України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що за результатами фінансово-господарської діяльності за квітень 2014 року Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість від 19 травня 2014 року №9028316215, в якій платник податку визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на його рахунок у банку, у розмірі 18 037 424,00 грн, а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі, довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

На адресу Товариства надійшло повідомлення податкового органу від 06 червня 2014 року №11, згідно якого Товариство не має права на автоматичне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, у зв'язку з наявністю податкового боргу в розмірі 35 515,73 грн.

Працівниками податкового органу на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку, задекларованого в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, за наслідками якої підтверджено відображене платником податку у декларації за квітень 2014 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 18 037 424,00 грн. та підтверджено відображене Товариством у декларації за квітень 2014 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 18 190 978,00 грн, про що складено довідку від 13 червня 2014 року №273/16/00278876.

Згідно платіжних доручень від 30 травня 2014 року №№ 148747, 148748, 148749 податкову заборгованість з орендної плати за землю сплачено у повному обсязі, що підтверджується довідкою податкового органу від 12 червня 2014 року №29/25-10-25-008 про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів станом на 01 червня 2014 року.

На підставі встановлених обставин та аналізі приписів статті 200 Податкового кодексу України, статті 48 Бюджетного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність права у Товариства на отримання заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2014 року, задовольнивши вимоги позивача щодо стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 18 037 424 гривні та пені у розмірі 16 900 гривень 82 копійки.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Проте, суд касаційної інстанції звертає увагу на доводи заявника касаційної скарги, а також наявні в матеріалах справи клопотання органу казначейської служби щодо фактичного перерахування суми бюджетного відшкодування в розмірі 18 029 234,00 грн на рахунок Товариства платіжним дорученням від 31 жовтня 2014 року № 487, що також підтверджено позивачем у запереченнях на касаційну скаргу. Відтак, основна частина заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість відшкодована платнику податку вже після ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 52, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання першого та другого відповідачів у справі про процесуальне правонаступництво задовольнити, замінити першого відповідача Корюківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Менську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, замінити другого відповідача Міністерство доходів і зборів України на Державну фіскальну службу України

Касаційну скаргу Менської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі № 825/2143/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер