Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №820/5660/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №820/5660/16

адміністративне провадження №К/9901/37691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.) у справі №820/5660/16 за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій" про накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алювій" (далі - ТОВ "Алювій", відповідач) у якому позивач просив накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "АЛЮВІЙ" (34473849) у податковий борг у сумі 1314,61грн., що знаходяться в банках платника податків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №820/5660/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/5660/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження, здійснено заміну позивача його правонаступником та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 14.05.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує, що у відповідача виник податковий борг, контролюючим органом надіслано податкову вимогу, відповідачем податковий борг не сплачено, що надає право ГУ ДПС звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Алювій" знаходиться на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Харківській області.

Позивач зазначає, що податковий борг відповідача виник на підставі нарахувань за податковим повідомленням-рішенням №0000251510 від 01.02.2016 з податку на додану вартість, на підставі акту перевірки №176/20-33-15-01-08/34473849 від 19.01.2016.

22.02.2016 ГУ ДПС винесено податкову вимогу №5366-23 на суму податкового боргу 1314,61грн., яка була направлена на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою 03.03.2016.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, податковий борг Товариством не погашено.

Керуючись підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби 17.10.2016 звернувся до суду про накладення арешту на кошти платника податків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має борг по податках та платежах перед бюджетом, а саме з податку на додану вартість. Станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість не погашена. Вказані обставини, на думку позивача є підставою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться у банках.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, оскільки контролюючим органом заявлено позовні вимоги про накладення арешту на кошти платника податків за відсутності жодної з законодавчо встановлених підстав.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено підпунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як з`ясовано судами, за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 1314,61грн. з податку на додану вартість, який виник на підставі нарахувань за податковим повідомленням-рішенням №0000251510 від 01.02.2016. Вказане підтверджується наданою обліковою карткою (зворотній бік) платника податків, яку суди вважали належним та допустимим доказом наявності у відповідача податкової заборгованості.

У зв`язку з відсутністю погашення Товариством наявного податкового боргу за виставленою податковою вимогою, контролюючий орган звернувся до суду про накладення арешту на кошти платника.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Відповідно до пунктів 94.1 та 94.2 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України надає контролюючому органу право на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків.

Втім, дане право для податкового органу не є абсолютним та обмежується правовими підставами для такого звернення.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлені такі правові підстави для звернення податкового органу:

1) наявність податкового боргу, якщо у такого платника податків відсутнє майно;

2) наявність податкового боргу та/або балансова вартість майна платника податків є меншою ніж сума податкового боргу;

3) наявність податкового боргу та/або майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, ПК України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Наведені законодавчі норми встановлюють як право контролюючого органу на звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти платника, так і підстави для реалізації такого повноваження.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, відповідно до якої підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, є сукупність таких обставин, як наявність у платника податкового боргу та відсутність (недостатність) у платника майна, достатнього для погашення такого боргу.

Враховуючи наведене, правильними є твердження судів попередніх інстанцій про те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно положенням підпункту 20.1.33, пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

На підставі матеріалів справи з урахуванням наданих пояснень судами констатовано, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу.

Як слідує, податковим органом не було надано жодного підтвердження про здійснення заходів щодо встановлення наявності у відповідача майна, достатнього для погашення боргу, відтак, звернення з таким позовом до суду є передчасним.

Таким чином, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ "АЛЮВІЙ", що знаходяться в банках платника податків.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду