Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.05.2020 року у справі №814/2761/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №814/2761/16

адміністративне провадження №К/9901/2021/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі №814/2761/16 за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма Каро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі - позивач, ПП ВКП «Каро») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому позивач просив скасувати накази від 12.12.2016 №1015 про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ПП ВКП «Каро» та від 12.12.2016 №1016 про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «ВКП Каро».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ГУ ДФС звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №814/2761/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 02.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі №814/2761/16.

Ухвалою суду від 13.05.2020 справу призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 14.05.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає про обставини справи, вказує, що оскаржуване судове рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Податковий орган посилається на те, що апеляційним судом невірно застосовано пункт 85.9 статті 85 Податкового кодексу України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не погодився з вимогами касаційної скарги та подав відзив на касаційну скаргу. З урахуванням додаткових пояснень, ПП ВКП «Каро» вказує, що позивачем надано податковому органу документи для проведення перевірки, після опрацювання наданих документів посадовими особами відповідача, направлено частину документів до господарського суду на виконання вимог ухвали суду. Обставини передання документів податковому органу підтверджуються описами наданих документів та актами прийому-передачі документів, підписаних посадовою особою відповідача. Факт отримання документів також підтверджується також тим, що відповідачем не складено акт про відмову платника податків надати документи, відповідач також не склав акт про неможливість проведення перевірки. Додатково позивач повідомляє, що постановою Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №814/1816/16 встановлено, що у відповідача не було правових підстав для перенесення термінів проведення перевірки. Позивач вважає рішення суду апеляційної інстанції законним і обґрунтованим, просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.03.2016 співробітниками ГУ ДФС відповідно до наказу від 04.03.2016 №129 розпочато документальну планову виїзну перевірку ПП ВКП «Каро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Тривалість перевірки складала 10 робочих днів, останній робочий день перевірки - 28.03.2016.

25.03.2016 ГУ ДФС винесено наказ №182, у відповідності з яким перенесено термін проведення документальної планової виїзної перевірки ПП ВКП «Каро» з 28.03.2016 до дати усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

Перенесення терміну перевірки обґрунтовано тим, що під час перевірки встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2016 у справі №915/1729/15 ПП ВКП «Каро» зобов`язано до 25.03.2016 надати суду для подальшого направлення до експертної установи оригінали регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством за період з вересня 2008 року по червень 2015 року.

Після отримання від Господарського суду Миколаївської області лист від 30.11.2016 вих. №915/1729/15/12276/16 про те, що судом вирішено забезпечити ГУ ДФС доступ до матеріалів справи №915/1729/15, відповідачем винесено накази від 12.12.2016 №1015 про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ПП ВКП «Каро» та від 12.12.2016 №1016 про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «ВКП Каро».

Вважаючи прийняті податковим органом накази протиправними, ПП «ВКП Каро» звернулося до суду про їх скасування.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підстави для поновлення та продовження перевірки відсутні, оскільки перевірка проведена, при цьому, оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансова та статистична звітність не вилучались правоохоронними органами, а були передані позивачем до ГУ ДФС. Отже, накази ГУ ДФС є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що проведення документальної планової виїзної перевірки ПП ВКП «Каро» унеможливлювалось в зв`язку з тим, що оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності за період, що підлягають перевірці, передано до Господарського суду Миколаївської області. Отримавши від Господарського суду Миколаївської області лист про те, що судом вирішено забезпечити ГУ ДФС доступ до необхідних документів, було винесено накази від 12.12.2016 №1015 та №1016. Отже, оскаржувані закони є законними та скасуванню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що у разі вилучення документів правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Таким чином, вимоги про скасування наказів про поновлення термінів проведення перевірки та про продовження строків проведення перевірки не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено. Суд апеляційної інстанції вказав, що у зв`язку з наявністю на момент проведення перевірки документів, що належали до предмета перевірки, оскільки запитувані відповідачем документи надані позивачем, а необхідних актів, таких як втрата чи вилучення документів правоохоронними органами складено не було, вимоги позивача про скасування наказів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Положеннями підпункту 44.5 статті 44 ПК України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах, визначених цим підпунктом строків.

Згідно із пунктами 77.4. та 77.7 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 82.1. статті 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Підстави для продовження строків проведення перевірок передбачено, зокрема у статті 85 ПК України, згідно із пунктом 85.9 якої, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Аналогічні положення закріплені в пункті 1.2.6 Методичних рекомендацій. Згідно з пунктом 1.2.6. Методичних рекомендацій у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.

При цьому до такого акту додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

На підставі цього акту органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).

Наведеними положеннями ПК України та Рекомендацій передбачені правові підстави продовження або перенесення податковим органом строку проведення перевірок.

Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не втрачав, не пошкоджував або достроково не знищував документи. Крім того, в нього не вилучали документи правоохоронні та інші органи.

При цьому факт надання позивачем відповідачу запитуваних документів під час перевірки підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передач від 16.03.2016, 17.03.2016, 18.03.2016, 21.03.2016-24.03.2016, які підписані посадовими особами відповідача.

Апеляційний суд вказав, що після опрацювання податковим органом наданих позивачем документів, Підприємство направило частину бухгалтерських документів до Господарського суду Миколаївської області на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2016 у справі №915/1729/15. Вказане свідчить про ознайомлення податковим органом з відповідними документами на час проведення перевірки.

На підставі вказаного, можна вважати помилковими висновки суду першої інстанції про те, що факт направлення позивачем відповідних документів до господарського суду є однотипним з передбаченими обставинами можливого, витребування цих документів правоохоронними чи іншими органами, доказів чого, як зазначено, матеріали справи не містять, що не заперечується сторонами.

На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що видання податковим органом наказу від 12.12.2016 року №1015 про поновлення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ПП ВКП «Каро» та від 12.12.2016 №1016 про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «ВКП Каро» не ґрунтується на нормах закону. Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо видання оспорюваних наказів.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти, засвідчені документами, наявними в матеріалах справи. У межах вимог касаційної скарги, суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.

Верховний Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судом повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду