Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2020 року у справі №522/3268/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №522/3268/17

адміністративне провадження №К/9901/21734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/3268/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року (прийняту головуючим суддею Кравчук Т.С.), на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року (прийняту складі колегії суддів: головуючого судді - Домусчі С.Д., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

1. У лютому 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, ГУ ПФ України в Одеській області) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - відповідач, Відділ), в якому просило:

-визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у ВП№512822563 щодо винесення постанови 26 грудня 2016 року про накладення штрафу у розмірі 10 200, 00 грн.;

-скасувати постанову про накладення штрафу від 26 грудня 2016 року ВП№512822563 у розмірі 10 200, 00 грн.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2016 року у справі №522/26159/15-а позивач виконав в добровільному порядку ще до відкриття виконавчого провадження, а тому відповідач протиправно наклав вдруге штраф щодо невиконання рішення суду.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2016 року у справі №522/26159/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФ України в Одеській області задоволені частково. Зобов`язано ГУ ПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням інших виплат згідно з довідкою начальника Південного регіонального управління Держприкордонслужби України №11/55 та №11/56 від 04 грудня 2015 року та пункту 10 грошового атестату, та провести відповідні виплати з 28 червня 2015 року.

3. За заявою стягувача ОСОБА_1 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. 01 червня 2016 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню вказаного судового рішення.

4. Постанова про відкриття виконавчого провадження в порядку статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслана на адресу ГУ ПФ України в Одеській області, що підтверджено відповідним супровідним листом з відміткою про отримання від 23 березня 2016 року.

5. Позивач листом від 17 червня 2016 року повідомив Відділ про виконання судового рішення.

6. 21 липня 2016 року на адресу позивача надійшла вимога державного виконавця від 15 липня 2016 року про виконання рішення в повному обсязі, оскільки під час проведення перерахунку ОСОБА_1 , позивач безпідставно виключив з розрахунку пенсії посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентну надбавку за вислугу років 40 %.

7. 22 липня 2016 року ГУ ПФУкраїни в Одеській області листом повідомило Відділ про виконання вимог судового рішення в повному обсязі. Зазначило, що оскільки проведення перерахунку пенсії з урахуванням інших складових грошового забезпечення, крім виплат згідно з довідками начальника Південного регіонального управління Держприкордонслужби України №11/55 та №11/56 від 04 грудня 2015 року та пункту 10 грошового атестату, не було предметом судового розгляду справи, тому вчинення таких дій головним управлінням виходитиме за межі зобов`язань, покладених судовим рішенням.

8. 23 листопада 2016 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. на позивача накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн. за неналежне виконання без поважних причин вимог виконавчого листа №522/26159/15-а.

9. Зазначену постанову державного виконавця оскаржено до суду, але постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2017 року №522/24503/16-а відмовлено у задоволені позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

10. 26 грудня 2016 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум В.С. на позивача вдруге накладений штраф у розмірі 10 200, 00 грн. за неналежне виконання без поважних причин вимог виконавчого листа №522/26159/15-а.

11. Не погоджуючись із постановою державного виконавця про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

12.1. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про невиконання ГУ ПФ України в Одеській області без поважних причин судового рішення, яке набрало законної сили, що підтверджує правомірність дій державного виконавця та правомірність оскарженої постанови державного виконавця про накладення штрафу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

13. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ПФ України в Одеській області звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

14. Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що ГУ ПФ України в Одеській області є органом виконавчої влади, який, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, має право діяти лише в межах, передбачених діючим законодавством. Перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено позивачем добровільно, в межах компетенції та зобов`язань, покладених рішенням суду, відповідно до вимог чинного законодавства до відкриття виконавчого провадження, а саме у травні 2016 року. Після проведеного перерахунку сума пенсії зменшилась, тому її виплата здійснюється в раніше встановленому розмірі.

15. Заперечень на касаційну скаргу ГУ ПФ України в Одеській області відповідачем подано не було.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

18. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

19. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

20. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

21. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

22. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

23. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

24. Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

25. Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

27. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

28. Предметом спору є правомірність дій та постанови державного виконавця щодо повторного накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду без поважних причин.

29. Як вже зазначалось, вперше державним виконавцем на позивача накладено штраф у розмірі 5 100, 00 грн. за неналежне виконання без поважних причин вимог виконавчого листа №522/26159/15-а, шляхом прийняття постанови від 23 листопада 2016 року. Вказана постанова оскаржена позивачем в судовому порядку.

30. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2017 року №522/24503/16-а, залишеного без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року та постановою Верховного Суду від 13 березня 2019 року, відмовлено у задоволені позовних вимог ГУ ПФ України в Одеській області.

31. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

32. У справі №522/24503/16-а судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що вимоги виконавчого листа № 522/26159/15-а, яким зобов`язано ГУ ПФ України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії саме з урахуванням інших виплат згідно з довідкою начальника Південного регіонального управління Держприкордонслужби України № 11/55 та № 11/56 від 4 грудня 2015 року та пункту 10 грошового атестату, та провести відповідні виплати з 28 червня 2015 року, в добровільному порядку боржником належним чином не виконано. А тому, станом на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

33. Враховуючи, що позивач, зазначаючи про виконання рішення суду в повному обсязі, вказує лише на здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у травні 2016 року та не надає жодних інших доказів виконання рішення суду, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про правомірність дій та постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про накладення штрафу на позивача у розмірі 10 200, 00 грн. у ВП№512822563.

34. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Частиною першою статті 350 КАС України закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

СУДОВІ ВИТРАТИ

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська

Судді Верховного Суду