Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.05.2019 року у справі №820/19084/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

Київ

справа №820/19084/14

адміністративне провадження №К/9901/5708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «Балкантех» подало до суду позов, в якому просило:

визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо внесення змін до електронної бази даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також до картки особового рахунку по платнику податків ТОВ «БАЛКАНТЕХ», внесених на підставі акта від 18.09.2014 № 3739/20-30-15-01-10/38279165, який містить висновки про заниження ТОВ «БАЛКАНТЕХ» суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях, в результаті чого збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 51192,08 грн.;

зобов`язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відновити суми податкового кредиту та зобов`язань ТОВ «БАЛКАНТЕХ» в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті від 18.09.2014 № 3739/20-30-15-01-10/38279165;

визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області зі встановлення в акті від 18.09.2014 № 3739/20-30-15-01-10/38279165, який містить висновки про заниження ТОВ «БАЛКАНТЕХ» суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях, в результаті чого збільшується сума, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 51 192,08 грн.;

скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.10.2014 року №0004441501.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що позивач на дату отримання податкових накладних вніс всі передбачені законодавством відомості до реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та сформував податковий кредит, звернувся до контролюючого органу разом із поданням декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Безпідставне внесення відповідачем змін до електронних баз даних автоматизованих систем та до картки особового рахунку інформації щодо податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача позбавляє позивача права на користування задекларованого податкового кредиту, порушує права та законні інтереси позивача, оскільки розголошення недостовірних повідомлень про неналежне виконання позивачем норм податкового законодавства погіршує його відносини з контрагентами та ділову репутацію, що негативно впливає на здійснення господарської діяльності позивача.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.01.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.04.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 залишив без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що викладення контролюючим органом суб`єктивного оціночного судження щодо наявності з боку позивача порушення податкового чи іншого законодавства є правом контролюючого органу і не порушує прав та інтересів позивача. Відображенні в інформаційних базах контролюючого органу певних даних не є діями, які породжують для платника податків правові наслідки, оскільки внесення таких відомостей лише відображає стан фактичної реалізації цим органом функції контролю за дотриманням платником податків податкової дисципліни. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки платник податку у разі якщо постачальник товару/послуг не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних може реалізувати своє право на податковий кредит з податку на додану вартість за умови виконання вимог закону - подання до контролюючого органу разом із декларацією з податку на додану вартість заяви зі скаргою з обов`язковим доданням до цієї заяви копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Позивач не виконав такі вимоги закону.

ТОВ «Балкантех» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю. Зазначає, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, порушили норми матеріального і процесуального права та дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи. Суди не врахували, що у позивача наявні всі первинні документи, що підтверджують господарські операції, за якими позивач сформував податковий кредит, які долучені до позову, позивач виконав всі вимоги податкового законодавства під час подання податкової звітності до контролюючого органу.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.08.2015 відкрив провадження за касаційною скаргою.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 призначив попередній розгляд справи на 14.05.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач 19.08.2014 до контролюючого органу надіслав податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з додатками: розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), розшифровку податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період в електронній формі.

Контролюючий орган провів камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року, за результатами якої склав акт від 18.09.2014 №3739/20-30-15-01-10/38279165.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.10.2014 року №0004441501 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 51 192 грн за основним платежем та в сумі 25 596 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішення грошового зобов`язання з податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пункту 201.10, 201.6 статті 201, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке полягало у тому, що позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних від 02.07.2014 та від 11.07.2014, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач додав до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, як передбачено у пункті 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, однак не додав до заяви копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням товарів/послуг або копій первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин про те, що позивач не додавав до заяви зі скаргою на постачальника, який не зареєстрував податкові накладні, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, тобто не виконав вимог закону, за умови виконання яких мав би право на формування податкового кредиту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у позивача правових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, не зареєстрованих продавцями в Єдиному реєстрі.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зокрема, позивач не вказує на наявність у справі доказів, які б спростовували встановлені судами попередніх інстанцій обставини про невиконання позивачем зазначених вимог закону, та які б судами не досліджувалися, на встановлення обставин на підставі недопустимих доказів або на наявність інших порушень норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є правильним.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України) та перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах (підпункт 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (підпункт 72.1.1.2 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); про фінансово-господарські операції платників податків (підпункт 72.1.1.3 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України); за результатами податкового контролю (підпункт 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 58.1 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію щодо застосування статей 71, 72, 74 Податкового кодексу України, зокрема, в постанові від 09.12.2014 у справі № 21-511а14, від 10.11.2015 у справі № 2479а15, зазначив, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій дійшли висновків про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість, складеного контролюючим органом за результатами здійснення податкового контролю, і не скасували це рішення, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з оскаржуваними рішеннями судів про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо внесення змін до баз даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показників податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість та до картки особового рахунку, та в частині зобов`язання відповідача відновити у зазначеній базі даних та картці особового рахунку показники податкового кредиту та податкових зобов`язань позивача.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду