Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/734/16

адміністративне провадження №К/9901/27597/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Західний Буг»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року у складі судді Кравців О. Р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у складі суддів Шавеля Р.М., Костіва М.В., Бруновської Н.В.

у справі № 813/734/16

за позовом Приватного підприємства «Західний Буг»

до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

29 лютого 2016 року Приватне підприємство «Західний Буг» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2015 року № 0001602200, яким до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 365 400 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

13 вересня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок доведення податковим органом факту неподання позивачем Звіту про контрольовані операції за 2014 рік (далі - Звіт).

12 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга позивача, в якій він, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме положень підпунктів 39.2.1.1, 39.2.1.2 підпункту 39.2.1, підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, вказує, ця операція не здійснювалася між взаємопов'язаними особами, здійснювалася не через комісіонера та не вплинула на об'єкт оподаткування, а отже, не була контрольованою. На думку позивача неправомірним є також застосування штрафної санкції у вигляді 300 розмірів мінімальної заробітної плати. У зв'язку із наведеним Підприємство просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Підприємства.

13 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/734/16 (суддя Цвіркун Ю. І.).

20 лютого 2017 року податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

19 травня 2017 року справа № 813/734/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справу № 813/734/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

02 березня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання податкового органу про розгляд справи за участю відповідача, яке відхиляється Судом у зв'язку з наявністю підстав для здійснення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у вересні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку платника податків щодо виявленого факту неподання звіту про контрольовані операції за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08 жовтня 2015 року № 471/22-00/32478033 (далі - акт перевірки).

29 жовтня 2015 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001602200, яким за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, пункту 2 Прикінцевих положень до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» № 72-VIII від 28 грудня 2014 року до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 365 400 грн.

Штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі та у розмірі, визначеному пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про невиконання платником податку обов'язку щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом 2014 року здійснив експорт продукції (пшеницю, ячмінь) підприємству-нерезиденту «LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A.» (Швейцарська конфедерація) на загальну суму 119 484 427 грн 99 коп. відповідно до укладених контрактів. За критеріями «вартісного показника» та «за контрагентом» наведені операції визначаються як контрольовані операції, оскільки загальна вартість здійснених операцій перевищує 50 млн. грн., відповідно до первинних документів нерезидент перебуває на обліку у Швейцарській конфедерації, яка входить до переліку держав, де ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні (розпорядження КМ України № 1042-р від 25 грудня 2013 року).

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Пунктом другим розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю трансфертним ціноутворенням" від 28 грудня 2014 № 72-VII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, встановлено, що звіт про контрольовані операції за 2014 рік подається до 01 травня 2015 року і формується з урахуванням норм статті 39 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

Положеннями підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції Закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042 «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки нижчі, ніж в Україні» (в редакції, що діяла до 13 травня 2015 року) Швейцарська Конфедерація була включена у перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), на який посилається податковий орган як на підставу спірного податкового повідомлення-рішення, встановлено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з підпунктом 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України у разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції.

Наявність у резидента обов'язку щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік обумовлена наявністю сукупності обставин, а саме: однією з сторін таких операцій має бути нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні; загальна сума операцій платника податків з кожним контрагентом-нерезидентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Законодавчо визначеною підставою звільнення особи від обов'язку подання такого Звіту є надсилання суб'єктом господарювання довідки до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, за умови, що в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку).

Форма довідки Податковим кодексом України не передбачена. Така довідка має бути видана компетентним органом іншої країни (наприклад, податковим органом чи Міністерством фінансів) і належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Водночас законодавець визначив вимоги, які висуваються до змісту такої довідки та строки її подання. Інформація, наведена в довідці, має підтверджувати обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), а сама довідка повинна подаватися до уповноваженого органу у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції, тобто до 01 травня року, наступного за звітним.

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що жодних документів, визначених підпунктом 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, так само як і жодних переконливих аргументів, які б звільняли позивача від виконання обов'язку щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2014 року, не надано ні податковому органу, ні суду під час судового розгляду.

Станом на 01 травня 2015 року позивачем не подано до податкового органу Звіт про контрольовані операції за 2014 рік, що підтверджує наявність складу податкового правопорушення, передбаченого підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Щодо застосування штрафних санкцій

Відповідно пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла станом на 01 травня 2015 року - кінцевий строк подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік) встановлено відповідальність, зокрема, за неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.

На момент застосування штрафних санкцій редакцію пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України змінено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» від 15 липня 2015 року № 609-VIII та встановлено за аналогічний склад податкового правопорушення, а саме за неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції штраф у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з пунктом 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт несвоєчасного подання позивачем Звіту про контрольовані операції за 2014 рік виявлений відповідачем 08 жовтня 2015 року і станом на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (29 жовтня 2015 року) приписи Податкового кодексу України передбачали більший розмір санкції за аналогічне податкове порушення.

Посилання позивача у касаційній скарзі на зворотну силу закону є безпідставними, оскільки надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999р. у справі № 1-7/99).

У цій справі суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що склад податкового правопорушення встановлено податковим органом на підставі податкового законодавства, яке діяло на момент виникнення правовідносин, при цьому відповідачем на виконання вимог пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі, визначеному на підставі законодавства, яке було чинним на момент виявлення порушення та застосування відповідних санкцій.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Підприємства залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Західний Буг» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 813/734/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер