Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/4241/16

адміністративне провадження №К/9901/42225/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у складі судді Грень Н. М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у складі суддів Матковської З.М., Затолочного В. С., Каралюса В. М.

у справі № 813/4241/16

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура»

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

02 грудня 2016 року Відкрите акціонерне товариство «Прикарпатпромарматура» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду (далі - податковий орган, відповідач у справі) з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 жовтня 2016 року № 0001291402 та від 11 листопада 2016 року № 0001291402, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 81 700 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

11 квітня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень внаслідок доведення реальності господарських операцій платника податків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх груп», а відтак правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, судами встановлено порушення податковим органом процедури прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

10 липня 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 06 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996), пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704) (далі - Положення № 88), вказує, що судами неповно з'ясовано та проаналізовано доводи сторін та надані ними докази. В обґрунтування вказаних тверджень податковий орган частково відтворює зміст акта перевірки, апеляційної скарги та заперечень, поданих до суду першої інстанції. У зв'язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

11 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/4241/16 (суддя - Цвіркун Ю. І.)

18 жовтня 2017 року справа № 813/4241/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справу № 813/4241/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

04 вересня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання податкового органу про розгляд справи за участю відповідача, яке відхиляється Судом у зв'язку з наявністю підстав для здійснення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у вересні 2016 року посадовими особами відповідно до наказу від 09 вересня 2016 року №455 та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року проведено позапланову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 22 вересня 2016 року №256/14-02/00218319 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 81 700 грн.

06 жовтня 2016 року та 11 листопада 2016 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковими повідомленнями-рішеннями № 0001291402 (від різних дат) за порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 81 700 грн.

Штрафні (фінансові) санкції податковими повідомленнями-рішеннями не застосовувалися.

Судами попередні інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2016 року № 0001291402 прийнято податковим органом за наслідком розгляду заперечень. Заперечення отримані відповідачем лише 08 листопада 2016 року.

Судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про порушення порядку прийняття податкових повідомлень-рішень, адже перше з них (від 06 жовтня 2016) прийнято до вручення акта перевірки ліквідатору платника податків, а друге - без дотримання строків, визначених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України (висновок про розгляд заперечення надіслано відповідачем на адресу позивача лише 14 листопада 2016 року).

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх груп», внаслідок чого платником податків завищено податковий кредит у липні 2015 року на 81 700 грн.

Нереальність господарських операцій обґрунтовується відповідачем посиланням на податкову інформацію щодо не підтвердження господарських операцій по ланцюгу постачання, наявність кримінального провадження №12015000000000630 від 02 грудня 2015 року, а також ненадання до перевірки первинних документів на підтвердження господарських операцій із вказаним контрагентом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між платником податків та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх груп» виникли на підставі договору підряду від 10 червня 2015 року №7/15.

Позивачем до суду надано низку первинних документів на підтвердження фактичного виконання робіт, а саме:

податкову накладну від 09 липня 2015 року №58, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх груп» позивачеві, в зв'язку з виконанням частини замовлених робіт по розбиранню покриття покрівлі, ремонт примикань та улаштуванню цементної стяжки, за договором підряду від 10 червня 2015 року №7/15 на суму з ПДВ 45 600,00 грн, ПДВ - 7 600 грн;

довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2015 року форми №КБ-3 щодо виконання будівельних робіт та інших витрат, складену 09 липня 2015 року на загальну суму 45 600 грн;

акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року форми №КБ-2в щодо ремонту покрівлі даху корпусу 01 ВАТ «Прикарпатпромарматура», складений 09 липня 2015 року на суму 45 600 грн;

податкову накладну від 10 липня 2015 року №55, виписану позивачеві, в зв'язку з виконанням наступної частини замовлених робіт по улаштуванню цементної стяжки, за договором підряду від 10 червня 2015 року №7/15 на суму з ПДВ 18 600 грн, ПДВ - 3 100 грн.;

довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2015 року форми №КБ-3 щодо виконання будівельних робіт та інших витрат, складену 10 липня 2015 року на суму 18 600 грн;

акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року форми №КБ-2в щодо ремонту покрівлі даху корпусу 01 Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура», складений 10 липня 2015 року на суму 18 600,00 грн;

податкову накладну від 14 липня 2015 року №61, виписану позивачеві, в зв'язку з виконанням останньої частини замовлених робіт за договором підряду від 10 червня 2015 року №7/15 на суму з ПДВ 426 000 грн, ПДВ - 71 000 грн;

довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2015 року форми №КБ-3 щодо виконання будівельних робіт та інших витрат, складену 14 липня 2015 року на суму 426 000 грн;

акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2015 року форми №КБ-2в щодо ремонту покрівлі даху корпусу 01 Відкритого акціонерного товариства «Прикарпатпромарматура», складений 14 липня 2015 року на суму 426 000 грн;

звіти про втрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами за липень 2015 року, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на ремонт покрівлі даху та підсумкові відомості ресурсів за липень 2015 року, дефектний акт від 31 січня 2015 року.

Положеннями пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, на які посилався податковий орган як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту, серед іншого, сум податку на додану вартість, що сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Первинні документи податкового та бухгалтерського обліку мають відповідати вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Верховний Суд визнає, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Реальність операцій з виконання будівельних робіт, за наслідками яких Товариством сформовано податковий кредит досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку відповідності первинних документів вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статті 201 Податкового кодексу України, Положення № 88.

У цій справі Верховний Суд враховує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надавалася в установленому порядку відповідна вимога про надання таких документів для перевірки. В акті перевірки та додатках до нього податковий орган наводить узагальнений перелік наданих до перевірки первинних документів, що унеможливлює підтвердження факту ненадання конкретних первинних документів за спірними господарськими операціями.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що непідтверження операцій за ланцюгом постачання, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду у кримінальному провадженні, в силу приписів частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) та частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи Верховним Судом) не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Визначення правової підстави проведення перевірки, наявність ухвали слідчого судді у кримінальному провадження має правове значення лише з огляду на необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 36 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Жодних доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судом, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 813/4241/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер