Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1371/16

адміністративне провадження №К/9901/31482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у складі судді Сакалоша В.М.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у складі суддів Коваля Р.Й., Довгополова О.М., Судової-Хомюк Н.М.

у справі №813/1371/16 (№876/5622/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичбудмонтаж» (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, правонаступником якої є Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2015 року №0010551501, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, що складає 767,80 грн, №0010531501, яким Товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, що складає 13278,66 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

20 грудня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №813/1371/16, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахували те, що підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень була несвоєчасна сплата позивачем грошових коштів згідно податкового повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року №0000012202, яке скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, якою це податкове повідомлення-рішення визнане протиправним і скасоване, відтак нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату визначених цим податковим повідомленням-рішенням зобов'язань є неправомірним. Судами попередніх інстанцій встановлено, що кошти в сумі 22341,00 грн задекларовані Товариством 07 травня 2015 року згідно з податковою декларацією з ПДВ за 1 квартал 2015 року, сплачені платником податків 08 травня 2015 року, що підтверджується платіжною квитанцією за № 47. Також судами враховано те, що 22 січня 2014 року Товариство подало податкову декларацію з ПДВ за 4 квартал 2013 року, згідно з якою сума до сплати в бюджет становила 85,00 грн; податковий орган не взяв до уваги цю декларацію, мотивуючи це безпідставним заниженням суми, яка підлягає оплаті, та застосував штрафні санкції. У зв'язку з цим Товариство подало до податкової декларації з ПДВ за 4 квартал 2013 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, згідно якого у Товариства було від'ємне значення ПДВ (переплата) в сумі 4096,00 грн.

23 червня 2017 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, доводить факт несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань, викладаючи при цьому фактичні обставини, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

29 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, адміністративна справа №813/1371/16 (№876/5622/17) не витребовувалася.

01 березня 2018 року матеріали касаційної скарги № К/9901/31482/18 передано до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження матеріали касаційної скарги № К/9901/31482/18 та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу №813/1371/16 (№876/5622/17).

26 березня 2018 року справа №813/1371/16 (№876/5622/17) надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного суду України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральну перевірку Товариства щодо своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 13 листопада 2015 року № 1288/13-50-15-01 (далі - акт перевірки).

25 листопада 2015 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення податкового органу від 23 листопада 2015 року №0010551501 про сплату 767 грн 80 коп. штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та №0010531501 про сплату 13 278 грн 66 коп. штрафу за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які прийняті на підставі акта перевірки на підставі статті 126 Податкового кодексу України.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження Товариством зазначених податкових повідомлень-рішень до Головного управління ДФС у Львівській області та ДФС України, в задоволенні скарг Товариства відмовлено, вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені в силі.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про порушення Товариством термінів сплати податкового зобов'язання, визначеного Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість від 07 травня 2015 року №9088443443, від 22 січня 2014 року №90888576590, податковому повідомленні-рішенні від 09 січня 2014 року №0000012202.

Суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначених у підпунктах 54.3.1 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платників податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За положеннями пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав у податкового органу для застосування до Товариства штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 09 січня 2014 року №0000012202, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 73 313 грн, оскільки цей акт індивідуальної дії скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, яка набрала законної сили, та є обов'язковою для врахування судами відповідно до частини першої статті 72 та частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Товариством 07 травня 2015 року подано податкову декларацію з ПДВ за 1 квартал 2015 року, в якій задекларовано суму податку на додану вартість - 22341,00 грн та які сплачені Товариством 08 травня 2015 року, що підтверджується платіжною квитанцією за № 47.

22 січня 2014 року Товариство подало податкову декларацію з ПДВ за 4 квартал 2013 року, згідно з якою сума до сплати в бюджет становила 85,00 грн; податковий орган не взяв до уваги цю декларацію, мотивуючи це безпідставним заниженням суми, яка підлягає сплаті, та застосував штрафні санкції. У червні 2014 року Товариством подано до податкової декларації з ПДВ за 4 квартал 2013 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань, згідно якого у Товариства, було від'ємне значення ПДВ (переплата) в сумі 4096,00 грн.

Відсутність грошового зобов'язання та відповідно факту його сплати з порушенням термінів обумовлює відсутність об'єкта застосування штрафу та доводить безпідставність спірних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі №813/1371/16 (№876/5622/17) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер