ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/110/15

адміністративне провадження №К/9901/32871/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у складі судді Гулика А.Г.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у складі суддів Іщук Л.П., Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,

у справі № 813/110/15

за позовом Приватного підприємства "М-Студія"

до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

04 січня 2015 року Приватне підприємство «М-Студія» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 05 січня 2015 року №0000012204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 76859 грн за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 38430 грн та №0000022204, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 березня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року, повністю задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 05 січня 2015 року №0000012204 та №00000022204.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що реальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами обумовило правомірність формування податкового кредиту за квітень 2012 року в сумі 23000 грн, за серпень 2012 року в сумі 10009,19 грн, за вересень 2012 року в сумі 15350 грн, за жовтень 2012 року в сумі 28500 грн та встановили відсутність порушення Підприємством положень пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень - рішень.

17 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Основним аргументом відповідач визначає відсутність у позивача доказів переміщення (транспортування) товару.

20 лютого 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №813/110/15 з Львівського окружного адміністративного суду.

23 березня 2017 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

14 березня 2017 року справа №813/110/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

03 березня 2018 року справа №813/110/15 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/32871/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32483719, перебуває на податковому обліку з 12 червня 2003 року, є платником податку на додану вартість з 08 січня 2004 року.

Податковим органом у грудні 2014 року проведено документальну позапланову перевірку Підприємства з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маштрейд» за квітень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Конді-50» за серпень-жовтень 2012 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ейс Констракшен Менеджмент» за жовтень 2011 року, а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вказаних контрагентів, за результатами якої складений акт від 18 грудня 2014 року №411/22-04/32483719 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 05 січня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000012204 позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 76859 грн за основним платежем за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані у сумі 38430 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Склад податкових правопорушень покладених в основу прийняття цього податкового повідомлення-рішення за висновком податкового органу полягає у завищені позивачем суми податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за квітень 2012 року в сумі 23000 грн, за серпень 2012 року в сумі 10009,19 грн, за вересень 2012 року в сумі 15350 грн, за жовтень 2012 року в сумі 28500 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000022204 застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн на підставі пункту 121.1 пункту 121 Податкового кодексу України за порушення пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 цього кодексу, у зв'язку з ненаданням до перевірки первинних документів.

Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством, як замовником та ТОВ «Маштрейд», як експедитором укладений та виконаний договір транспортного експедирування №02/04 від 02 квітня 2012 року, предметом якого є забезпечення організації та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України, та договір поставки №20/04 від 20 квітня 2012 року, предметом якого є поставка меблевої фурнітури/комплектуючих, виконання яких підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1 від 30 квітня 2014 року, видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

Також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Конді 50» укладено та виконано ряд договорів, а саме договори поставки №03/08 від 03 серпня 2012 року, договір №07/09 від 07 вересня 2012 року, №10/10 від 10 жовтня 2012 року, предметом якого є поставка меблевої фурнітури/комплектуючих та договори транспортного експедирування №10/08 від 10 серпня 2012 року, №07/09 від 07 вересня 2012 року, №01/10 від 01 жовтня 2012 року, предметом якого є організація та здійснення перевезень вантажу замовника автомобільним транспортом в межах території України, реальність здійснення господарських операцій за цими договорами підтверджена актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, рахунками-фактури, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, податковими накладними.

За результатами дослідження долучених до матеріалів справи копій первинних документів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що всі документи, які були підставою для формування податкового кредиту, є належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити і відповідач не спростував цих обставин та не надав доказів про неналежне оформлення первинних документів.

Суд апеляційної інстанції встановив факти використання отриманого від контрагентів ТОВ «Маштрейд» та ТОВ «Конді 50» товарів у власній господарській діяльності, зокрема, реалізація товарів у господарських відносинах з основними замовниками - ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ДІЄСА», на підставі долучених до матеріалів справи копій договорів, накладних, податкових накладних, рахунку.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності позивача в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції) та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції), послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентами, з огляду на те, що зафіксований актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчують виключно ці обставини і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи посилання відповідача на виявлені розбіжності у марках автомобілів, зазначених в товарно-транспортних накладних та реєстраційних даних, зазначив, що дані обставини не спростовують можливості транспортування ними товару, операції доставки якого позивачу підтверджені провізними документами, його оприбуткуванням та подальшим використанням.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення №00000022204, яким збільшено Підприємству суми грошового зобов'язання за платежем інші фінансові санкції, суди попередніх інстанцій здійснили буквальний аналіз положень пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України, за якою у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом не надано відповідного акта, яким зафіксований факт ненадання Підприємством відповідних документів, що обумовлює необґрунтованість та безпідставність застосування податковим органом фінансових санкцій, визначених оскаржуваним повідомленням-рішенням.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо вчинення позивачем податкового правопорушення доводить безпідставність застосування штрафу відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2016 року у справі № 813/110/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер