Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №804/1927/16

адміністративне провадження №К/9901/13331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у складі колегії суддів Кругового О.О., Лукманової О.М., Божко Л.А. у справі №804/1927/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова В.В. (надалі по тексту - Уповноважена особа), щодо визнання нікчемним Договору № 005-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 25 лютого 2015 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з іншої сторони, оформлені листом-повідомленням вих. № 8821/308 від 23.09.2015;

- зобов'язати Уповноважену особу включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача для внесення даних до Загального Реєстру вкладників публічного акціонерного товариства Дельта Банк, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі №804/1927/16 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує на безпідставність доводів суду апеляційної інстанції щодо того, що операція щодо перерахування готівкових коштів третьою особою на рахунок позивача здійснювалась у період дії постанови НБУ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", якою, зокрема, банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що свідчить про укладення договору з метою отримання відшкодування за рахунок Фонду через третіх осіб та надання переваги фізичним особам перед іншими кредиторами, оскільки вказана постанова є актом індивідуальної дії, неопублікована в жодному загальнодоступному джерелі, тому що містить банківську таємницю.

Також позивач наголосив на тому, що відповідачем не було наведено та не надано доказів, які б свідчили, що договір, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 , є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 25 лютого 2015 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" був укладений договір № 005-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США.

На виконання умов пп. 1.6. укладеного договору, позивачу було відкрито вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно до пп. 1.2. договору сума вкладу становила - 5 100,00 доларів США.

У відповідності до пп. 1.8. договору зарахування вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 до договору від 25 лютого 2015 року між позивачем та банком закріплено, що зарахування вкладу на рахунок може бути здійснено шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи резидента.

25 лютого 2015 року на рахунок позивача було перераховано суму вкладу у розмірі 5 100,00 доларів США (п'ять тисяч сто доларів США 00 центів), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності № 46451442.

Відповідно до пп. 1.3. договору вклад залучався на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок по 26 травня 2015 року, тобто, строком на три календарних місяця.

У положення пп. 1.10. договору сторонами було визначено, що у разі закінчення строку залучення вкладу, зазначеного у пп. 1.3. договору, або в разі дострокового припинення дії цього договору, вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України від №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення №51 про запровадження з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ Дельта Банк, код: 34047020, МФО: 380236, місцезнаходження: вулиця Щорса, 36-Б, місто Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ Дельта Банк призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В. - відповідача.

Тимчасову адміністрацію в АТ Дельта Банк було запроваджено строком на 3 місяці з 03 березня 2015 до 02 червня 2015 року.

02 жовтня 2015 року Постановою Правління Національного банку України №664 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ Дельта Банк.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру ліквідації ПАТ Дельта банк з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб та призначено відповідача уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку строком на 2 календарних роки, а саме з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року включно.

Після отримання інформації про запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації, позивач звертався до банківської установи про повернення коштів.

Крім того, позивачем у листопаді 2015 року було подано заяву про отримання інформації про стан особового рахунку. З отриманої виписки вбачається, що жодних коштів на рахунку не має, що автоматично призводить до не включення позивача до переліку та загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідачем повідомлено позивача, що договір банківського вкладу позивача є фіктивним, направленим на надання певних переваг іншим особам.

Незгода із діями відповідача щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що дії відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мають протиправний характер.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, апеляційний суд вказав, що спірний правочин укладений банком під час дії заборони проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, тому уповноважена особа Фонду дійшла вірного висновку щодо нікчемності вчиненого між позивачем та банком правочину та відповідно застосування наслідків нікчемності правочину.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено відповідну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ "Дельта Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо відмови включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та правомірності дій і рішень уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Уповноваженої особи включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткової інформації щодо позивача для внесення даних до Загального Реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб", яке відповідає закону.

Відповідно до ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року підлягає скасуванню.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору № 005-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 25 лютого 2015 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з іншої сторони, оформлені листом-повідомленням вих. № 8821/308 від 23.09.2015.

Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Дельта Банк" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору № 005-03725-250215, а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.

Отже, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору № 005-03725-250215 слід скасувати, а провадження в наведеній частині підлягає закриттю.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтею 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 341, 344, 349, 350, 352, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року скасувати в частині вимог про визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ліквідатору Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, щодо визнання нікчемним Договору № 005-03725-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 25 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 , з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з іншої сторони, оформленої листом-повідомленням вих. № 8821/308 від 23.09.2015, а провадження у справі у цій частині закрити.

В решті постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року залишити в силі.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду