Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа №820/6646/17

адміністративне провадження №К/9901/55848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 12 червня 2018 року (судді Лях О.П., Старосуд М.І., Яковенко М.М.) у справі № 820/6646/17 за позовом ОСОБА_1 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в своїх інтересах та інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - відповідач), треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту реєстрації управління ведення реєстру територіальної громади Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і неповнолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення Департаменту реєстрації управління ведення реєстру територіальної громади Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язавши внести необхідні зміни до реєстраційного обліку щодо повернення реєстрації їхнього місця проживання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, протиправно за відсутності остаточного судового рішення про позбавлення позивачів права користування житлом, прийняв рішення про зняття позивача і його неповнолітньої доньки з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 31 січня 2018 року позов задовольнив.

Визнав протиправними дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і неповнолітньої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасував рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 10 жовтня 2017 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язав Департамент реєстрації Харківської міської ради внести зміни до реєстраційного обліку територіальної громади міста Харкова щодо поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив з того, що рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у цивільній справі № 646/3972/16-ц не є остаточним, а тому відсутні підстави для його виконання. Зокрема, суд зазначив, що рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року набрало законної сили після його проголошення, проте воно могло бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. Позивач скористався правом на оскарження вказаного рішення та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 листопада 2017 року виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року було зупинено до закінчення касаційного провадження. Тобто, рішення Апеляційного суду Харківської області, яке слугувало підставою для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , не є остаточним.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1 280,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстрації Харківської міської ради.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 червня 2018 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 06 лютого 2018 року. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право власності або користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року була направлена сторонам у справі листом від 01 грудня 2017 року № 612-66726/0/19-17. У той же час, час, 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року, яке набрало законної сили, та виконання якого на той час ще не було зупинено.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

На постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 06 лютого 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не застосовано норми матеріального права, які підлягли застосуванню до спірних правовідносин, а саме, стаття 41 Конституції України, частини п`ята та шоста статті 203, частина перша статті 383, стаття 391 Цивільного кодексу України. Крім того, не застосована постанова Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 21-1438а15 та Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01 березня 2016 року у справі № 825/1335/13-а, висновки яких стосуються застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить й положення частини першої статті 319 та частини першої статті 321 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується не на встановлених і досліджених судом першої інстанції обставинах справи, а на судових рішеннях, які не мають відношення до спірних правовідносин. Судом апеляційної інстанції неодноразово порушувались норми процесуального права, що полягало в безпідставному перенесенні судових засідань, неправильному трактуванні інформації і визначенні меж апеляційного перегляду, прийнятті незаконних ухвал, які за своєю суттю були спрямовані на збирання доказової бази для відповідача. Скаржник вказує, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року порушує його законні права на мирне володіння його майном.

Ухвалою від 17 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І.Л. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу представник Департаменту реєстрації Харківської міської ради просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін. Зазначає, що однією із підстав зняття з реєстрації місця проживання особи є рішення суду про виселення, яке набрало законної сили. На підставі такого судового рішення відповідач здійснив зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких дій щодо виселення вказаних осіб з квартири Департаментом реєстрації Харківської міської ради не проводилось. З огляду на це, відповідач не порушував права та законні інтереси позивачів.

21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 803/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Ухвалою від 13 квітня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 р. у цивільній справі № 646/3972/16-ц відмовлено у позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання недійсним договору дарування. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_2 перешкоди в користуванні 1 / 6 квартири АДРЕСА_1 та передати ОСОБА_1 ключі від вхідної двері цієї квартири.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у цивільній справі № 646/3972/16-ц скасовано рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 травня 2017 року. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір дарування 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л.П. і зареєстрований за № 1091. Виселено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , який діє також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у справі № 646/3972/16-ц. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Листом Відділу реєстрації місця проживання у Слобідському районі міста Харкова від 26 грудня 2017 року № 04-04-35/5833/17 позивача повідомлено, що в зв`язку із надходженням рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року, ОСОБА_1 10 жовтня 2017 року було знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Разом із тим, Верховний Суд відзначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, предметом спору є зняття з реєстрації місця проживання позивачів - ОСОБА_1 і його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , яких було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2017 року у цивільній справі № 646/3972/16-ц про визнання недійсним договору дарування та виселення з квартири.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування квартирою, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.

Водночас, у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17, провадження№ 11-1393апп18). У цих справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд також дотримується зазначеної правової позиції, що відображено в його постановах від 27 червня 2019 року у справі № 638/13249/16-а, від 22 листопада 2019 року у справі №826/852/16, від 21 лютого 2020 року у справі №1640/2294/18 та від 01 квітня 2020 року у справі №447/302/17.

Таким чином, Суд зазначає, що спір про поновлення реєстрації місця проживання позивача, незважаючи на участь у ньому суб`єкта владних повноважень, не є публічно-правовим, а має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та, скасувавши рішення суду першої інстанції, відповідної помилки останнього не виправив.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення у справі - скасуванню, як такі, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, а провадження в адміністративній справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи в зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 238, 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , задовольнити частково.

2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду 12 червня 2018 року - скасувати.

3. Закрити провадження в адміністративній справі № 820/6646/17 за позовом ОСОБА_1 , який діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

4. Роз`яснити, що вирішення цього спору віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Позивач має право протягом десяти днів із дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У такій заяві може бути зазначений лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору, відповідно до глави 2 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду