Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №826/15457/15

адміністративне провадження №К/9901/30814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Губської Л.В., Федотова І.В. від 18 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18 квітня 2015 року №125130005/2015/610027/2, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2015/00052.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2016 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

20 грудня 2016 року відповідачем подано до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки в постанові суду апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати, понесені відповідачем при сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 616,30 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, яка мотивована відсутністю підстав для компенсації суб'єкту владних повноважень витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та стягнути з ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» на його користь судові витрати у розмірі 616,30 грн.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки вважає, що понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 616,30 грн. підлягають відшкодування за рахунок позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, згідно положень статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали; далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 94 КАС України.

Згідно частини 1 вказаної статті якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 2 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Види судових витрат визначені статтею 87 КАС України, зокрема, вони складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (частина 3 статті 87 КАС України).

Отже, правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачу, який є суб'єктом владних повноважень, не компенсуються витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для компенсації судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги суб'єкту владних повноважень - Київській митниці Державної фіскальної служби й, як наслідок, для ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування вказаних норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко