Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 464/4799/17

адміністративне провадження № К/9901/10312/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №464/4799/17

за позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова (у складі судді Теслюка Д. Ю.) від 06 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Носа С. П., Кухтея Р. В., Яворського І. О.) від 21 грудня 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова, в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо припинення вплати пенсії з 01 червня 2015 року по 22 липня 2016 року;

- зобов'язати відповідача відновити з 01 червня 2015 року по 22 липня 2016 року виплату призначеної пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

2. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. 26 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі №464/4799/17.

4. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, справу направити на розгляд у суд першої інстанції.

5. Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у зазначеній справі відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 19 лютого 2018 року на адресу суду надійшов відзив Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова від 16 лютого 2012 року за № 2025/09-09, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, залишити в силі рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року.

7. У касаційній скарзі та відзиві сторонами не заявлено жодних клопотань.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Позивач - ОСОБА_2 перебуває на обліку в Галицькому об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України м. Львова та одержував пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

10. На час призначення пенсії за віком працював на посаді судді Господарського суду Львівської області, де працює і до цього часу.

11. З 01 квітня 2015 року виплата пенсії за віком припинена відповідно до ст. 12 Закону України «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року, ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

12. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача по припиненню виплати пенсії, звернувся до суду із позовною заявою.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив із пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, із відповідними позовними вимогами про нарахування і виплату пенсію за віком за весь період із 01 червня 2015 року до 22 липня 2016 року, відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску такого строку.

14. У своїй оцінці суди попередніх інстанцій виходили з наступного. Відповідно ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішень) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

15. Згідно ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішень) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

16. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 01 червня 2015 року, не отримуючи пенсію за вислугу років, усвідомлював це і мав можливість з'ясувати, з яких причин така виплата припинена. На підставі чого, суди прийшли до висновку про те, що позивач знав, повинен був і міг знати про порушення свого права з червня 2015 року, проте до суду звернувся тільки 17 липня 2017 року.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:

- Верховний Суд України у постанові від 25 травня 2016 року по справі № 21-1249а16 зазначив, що спори у справах пов'язаних з пенсійними виплатами мають розглядатись у межах звернень адміністративного судочинства, і при їх розгляді слід застосовувати положення спеціальних норм;

- пропрацювавши значну кількість часу, при отриманні своїх пенсійних виплат не отримує в повній мірі кошти, які являються платою за його працю;

- судом першої та апеляційної інстанцій позбавлено його конституційного права, передбаченого Конституцією України, а саме права на судовий захист, оскільки судом не було застосовано законодавство в інтересах заявника, в той час як нормами Кодексу адміністративного судочинства України суд наділений повноваженнями поновити процесуальний строк.

V. ОЦІНКА СУДУ

18. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

19. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

20. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

22. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

23. Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду із відповідними позовними вимогами про нарахування і виплату пенсію за віком за весь період з 01 червня 2015 року по 22 липня 2016 року.

24. При цьому, Суд вважає за потрібно відзначити, що порушення прав позивача в частині невиплати пенсії у спірний період відбувалося починаючи з 01 червня 2015 року, а тому протягом періоду з червня 2015 року по 22 липня 2016 року, не отримуючи пенсію за віком позивач був обізнаний про порушення своїх прав. Саме протягом цього часу позивач не був позбавлений можливості звернутися до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії та дізнатися про причини непоновлення виплати пенсії у період з 01 червня 2015 року. Проте до відповідача із заявою щодо виплати пенсії за віком позивач не звертався. З адміністративним позовом за захистом свого порушеного права на отримання пенсії починаючи з 01 червня 2015 позивач звернувся 17 липня 2017 року, тобто більше ніж через 2 роки після виникнення спірних правовідносин та обізнаності про їх існування.

25. Відповідно ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

26. Отже, про порушення свого права на виплату пенсії позивач повинен був дізнаватись 26 числа кожного місяця, за який йому не було виплачено пенсію.

27. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Проте, позивачем будь-яких обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, не зазначено.

28. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 21-1249а16, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки у вказаному рішенні Верховного Суду України предметом розгляду справи є перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» в зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Верховний Суд України прийшов до висновку, що вимоги позивача не обмежуються строком визначеним ст. 99 КАС України, з огляду на те, що спеціальними законодавчими нормами, а саме ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

29. На відміну від рішення Верховного Суду України у даній справі предметом позовних вимог є зобов'язання відновити виплату призначеної пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про залишення адміністративного позову без розгляду.

31. Оцінюючи наведені скаржником доводи у касаційній скарзі, Суд виходить з того, що встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції вони не спростовують. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

32. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 464/4799/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб