Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

м. Київ

справа № 265/4497/17

провадження № К/9901/4153/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 265/4497/17

за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області (у складі судді Міхєєвої І. М.) від 06 листопада 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Блохіна А. А., Гаврищук Т. Г., Сухарька М. Г.) від 13 грудня 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, в якому просив визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо відмови йому у виплаті раніше призначеної пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача виплатити йому вказану пенсію з 31 березня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмова у виплаті йому пенсії з тих підстав, що він працює на посаді прокурора, є порушенням його конституційного права на соціальний захист, яке обмежено за професійною ознакою.

2. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

3. 15 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 265/4497/17.

4. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи скаржник просив здійснювати за його відсутності.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2018 року у зазначеній справі відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 12 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що на позивача, як посадову особу органу прокуратури, який працює на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», поширюються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії особами у період служби в органах прокуратури.

7. У касаційній скарзі жодних клопотань заявлено не було.

8. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 26 липня 2016 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697 - VІІ з 31 березня 2016 року.

10. Проте оскільки ОСОБА_1, на момент призначення пенсії та до теперішнього часу працює на посаді прокурора, виплата призначеної пенсії позивачу здійснена не була.

11. Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 01 червня 2017 року № 17(3/1)/Р-07-01-08 позивачу на його вимогу про поновлення виплати пенсії повідомлено, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ, який набув чинності з 01 січня 2016 року ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697 - VІІ викладено у новій редакції, згідно якої тимчасово у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам, працюючим на посаді, на яких поширюється дія цього Закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим законом, пенсія не виплачується.

12. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на позивача, як посадової особи органу прокуратури, який працює на посаді та умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», поширюються положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії у період служби в органах прокуратури.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у відповідності до положень ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

15. Конституційний Суд України у Рішеннях від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп та від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 зазначав, що Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях, правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону тощо.

16. ОСОБА_1 покликаючись на Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № 1-9/2015 та від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001 вказує, що зміст на обсяг досягнутих соціальних гарантій працівниками правоохоронних органів, у тому числі прокуратури, не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства.

17. На думку позивача, відмовивши йому у виплаті пенсії з підстав, що він є прокурором, відповідач порушив його конституційне право на соціальний захист обмеживши його за професійною ознакою.

V. ОЦІНКА СУДУ

18. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

19. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо зупинення пенсійних виплат позивачу.

20. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

22. Пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури з 15 липня 2015 року регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

23. З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ, пунктом 29 якого абзац 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладено в наступній редакції: «Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про державну службу», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

24. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набув чинності з 01 січня 2017 року, в абзаці 1 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» слова і цифри «у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року» (п. 44).

25. Норми законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ та «;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ щодо обмеження виплати пенсії працюючим прокурорам у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, були діючими, рішенням Конституційного Суду України чи іншим законом скасовані не були, а тому підлягали обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України.

26. Відтак, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на позивача, як посадової особи органу прокуратури, який працює на посаді та умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», поширюються положення законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» в частині встановлення обмеження щодо отримання пенсії у період служби в органах прокуратури.

27. Факт роботи на посадах та на умовах, які передбачені, зокрема, Законом України «Про прокуратуру» у вказаний період є підставою для припинення виплати пенсій, призначених у відповідності до цього Закону.

28. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, зокрема і у контексті поняття звуження змісту та обсягу прав на пенсійне забезпечення.

29. На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників Конституційний Суд України, вказав, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, «одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень» (абз. 7 пп. 2.1 п. 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги ст. 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

30. У Рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 Конституційний Суд України зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

31. При вирішенні спірних правовідносин Верховний Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 05 вересня 2017 року у справі «Fabian проти Угорщини» (Заява № 78117/13, параграфи 74 - 82, 84), у якому Суд у складі Великої Палати зазначив, що у вирішенні «справи стосовно зменшення, зупинення чи припинення соціальної пенсії» мають значення: ступінь втрати пільг; чи був елемент вибору; та ступінь втрати засобів для існування. Оскільки виплата пенсії заявника була призупинена лише в період, коли він був переведений на роботу та він мав можливість вибрати між продовженням державної зайнятості та отриманням його пенсії, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що справедливий баланс між вимогами загального державного інтересу та правами заявника був дотриманий.

32. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують їх висновків та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

33. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог позивача.

34. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 343, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 265/4497/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб