Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №826/18849/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2020 року

Київ

справа №826/18849/15

адміністративне провадження №К/9901/17994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №826/18849/15

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Грошової Світлани Василівни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року (прийняту у складі головуючого судді Данилишина В.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шелест С.Б., суддів: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.),

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни, в якому просила:

- визнатиння протиправними дій відповідача при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом позивача та визнання нікчемними договору банківського рахунку №8252 від 26 травня 2014 року та договору банківського вкладу №06/1293-2014 від 12 червня 2014 року;

- зобов`язати відповідача включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 21 грудня 2015 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та визнання нікчемними договору банківського рахунку №8252 від 26 травня 2014 року та договору банківського вкладу №06/1293-2014 від 12 червня 2014 року.

Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 16 січня 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. у справі №826/18849/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. у справі №826/18849/15 - без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 07 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Грошової Світлани Василівни.

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що Уповноваженою особою правомірно не включено позивача до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки договір банківського рахунку №8252 від 26 травня 2014 року та договір банківського вкладу №06/1293-2014 від 12 червня 2014 року, операції щодо перерахування коштів за цими договорами є нікчемними правочинами, які були спрямовані на незаконне переоформлення (дроблення) вкладів "великих вкладників", з метою незаконного заволодіння державними коштами.

8. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Грошової Світлани Василівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року.

9. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 25.06.2019 №829/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за участю представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 14.02.2020.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. 26 травня 2014 року між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Старокиївський банк» укладено договір банківського рахунку №8252, за умовами якого Банк, за заявою Клієнта, відкриває банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні, та здійснює за ним операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України.

12 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський банк» було укладено договір банківського вкладу №06/1293-2014, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_3 «Недільний» у гривні, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 185 603,45 грн.

Згідно квитанції від 12.06.14р. №67117 на рахунок Позивача надійшли грошові кошти у сумі 185 603,45 грн. У графі «платник» та «одержувач» вказано ОСОБА_1 .

Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2014 року №365 ПАТ «Старокиївський банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

17 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Старокиївський Банк», згідно з яким з 18 червня 2014 року по 18 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну.

Наказом уповноваженої особи Фонду №23 від 24 червня 2014 року вирішено здійснити в ПАТ "Старокиївський Банк" перевірку договорів (інших правочинів), укладених протягом 1 року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та створено комісію для виконання перевірки договорів.

Згідно з протоколом засідання комісії з перевірки договорів від 29 серпня 2014 року, Комісією було вирішено надати на затвердження уповноваженій особі Фонду перелік нікчемних договорів та інших правочинів, виявлених за результатами перевірки.

Відповідно до виписки з протоколу засідання виконавчої дирекції Фонду №182/14 від 21 серпня 2014 року було вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Старокиївський Банк» згідно переліку, а також вирішено підтримати пропозицію уповноваженої особи Фонду щодо тимчасового блокування виплати грошових коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Старокиївський Банк» згідно переліку, та винести це питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.

29 серпня 2014 року Уповноваженою особою винесено наказ №61, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини (договори) згідно переліку, в якому, зокрема, міститься інформація про договір банківського рахунку №8252 від 26 травня 2014 року та договір банківського вкладу №06/1293-2014 від 12 червня 2014 року.

11 вересня 2014 року постановою Правління Національного банку України №563 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк».

На виконання вказаної постанови Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2014 року № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання із 18 вересня 2014 року та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну строком на 1 рік з 18.09.2014 по 18.09.2015 включно.

На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що із 03 вересня 2014 року ПАТ "Старокиївський банк" починає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився по 18 червня 2014 року включно, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Виплати коштів будуть здійснюватися протягом терміну дії тимчасової адміністрації через установи ПАТ «Банк «Київська Русь».

29 вересня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою (вх. №470/09-01), в якій просила повернути її вклад у ПАТ "Старокиївський банк".

Листом від 06 листопада 2014 року вих. №613/09-02 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» повідомила позивача про те, що правочини, у тому числі договір банківського рахунку №8252 від 26 травня 2014 року та договір банківського вкладу №06/1293-2014 від 12 червня 2014 року, операції з внесення грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, які є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемними відповідно до вимог частин другої, третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу) визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов`язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Згідно з частиною третьою вказаної статті встановлено, що договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов`язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

Відповідно до наказу від 29 серпня 2014 року № 61 уповноваженою особою Фонду, з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 серпня 2014 року № 182/14 та від 28 серпня 2014 року №188/14, було визнано нікчемними правочини та транзакції згідно переліку, в тому числі і правочини позивача.

Листом від 06 листопада 2014 року вих. №613/09-02 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» повідомлено позивача про те, що правочини, у тому числі договір банківського рахунку №8252 від 26 травня 2014 року та договір банківського вкладу №06/1293-2014 від 12 червня 2014 року, операції з внесення грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, які є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемними відповідно до вимог частин другої, третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочину, всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону №4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договорів банківського вкладу та банківського рахунку, з якими відповідач пов`язує нікчемність правочинів позивача.

Викладені відповідачем у касаційній скарзі посилання на визнання спірних правочинів нікчемними з огляду на підстави, визначені пунктами 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірних правочинів банк став неплатоспроможним, у разі якщо відповідач вважав правочини нікчемними з підстав, визначених Законом № 4452-VI у редакції, чинній з 11 липня 2014 року.

При цьому судом касаційної інстанції також враховується і той факт, що спірні правочини було укладено до внесення змін до статті 38 Закону № 4452-VI, пункт другий якої (в редакції чинній до 11 липня 2014 року) передбачав укладення договорів про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов. Слід зауважити, що договір банківського вкладу та договір банківського рахунку не відносяться до кредитних, а тому застосування до спірних правовідносин підстав нікчемності правочину, визначених наведеною правовою нормою є безпідставним. Пункту сьомого стаття 38 у вказаній редакції Закону № 4452-VI не містила.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.

Проте, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договорів банківського вкладу ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Старокиївський банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Разом з цим, суд касаційної інстанції враховує те, що відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції, чинній на час винесення рішення судом першої інстанції; далі - Положення № 14) перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Положеннями пункту 6 Положення № 14 визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, вже сформовано та подано на затвердження Фонду, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що у розрізі приписів пункту 17 частини першої статті 2, пункту другого частини п`ятої статті 12 Закону № 4452-VI Уповноважена особа є працівником Фонду, який може змінюватися виконавчою дирекцією Фонду впродовж тимчасової адміністрації та ліквідації Фонду, але при цьому незмінно виконує відповідні делегованій їй Фондом функції, то зазначення конкретного прізвища, імені та по батькові відповідної посадової особи під час судового розгляду справ не є обов`язковим, зокрема з метою належного захисту порушених прав особи в процесі виконання судового рішення.

14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

15. Згідно статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

16. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд вважає за необхідне змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В решті рішення судів попередніх інстанцій слід залишити в силі як законні й обґрунтовані.

17. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Грошової Світлани Василівни - задовольнити частково.

2. Змінити постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі №826/18849/15, виклавши третій абзац резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у наступній редакції:

«Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі №826/18849/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій