ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2018 м. Київ К/9901/1783/18 826/23087/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Кравчука В.М., суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Добрянська Я.І.) від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 (колегії у складі: суддів Костюк Л.О., Бужак Н.П., Хрімлі О.Г.) у справі № 826/23087/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Магомедова Марина Гамидівна, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

І. ПРОЦЕДУРА

1. 22.09.2015 ОСОБА_1 (Позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (Відповідач 1, УПФ) в Шевченківському районі м. Києва (правонаступником якого є Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві), Управління Державної казначейської служби в Шевченківському районі м. Києва (Відповідач 2, УДК), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Магомедова М.Г., в якому просить:

- визнати протиправними дії УПФ щодо відмови у поверненні помилково сплаченого позивачем збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму заборгованості в розмірі 13752,95 грн., з них: 13527 грн. сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 93,39 грн. - 3% річних від суми заборгованості, 132,56 грн. - сума розрахунку індексу інфляції від розміру заборгованості;

- зобов'язати Управління Державної казначейської служби в Шевченківському районі м. Києва перерахувати з Державного бюджету України на користь позивача суму заборгованості в розмірі 13752,95 грн.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що Позивач звільнена від сплати збору згідно з п. 9 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97), як особа, що придбала житло вперше. Позивач звернувся до УПФ із заявою про повернення помилково сплаченого збору, у задоволенні якої відповідачем відмовлено, у зв'язку із чим позивач просить зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо повернення вказаних коштів в судовому порядку.

3. Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 26.05.2016, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016, позовну заяву ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого нею збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості в розмірі 13527 грн.; стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 13527 грн., присудив на користь Позивача понесені нею судові витрати; в решті позовних вимог відмовив.

4. 25.08.2016 Відповідач 2 подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 з клопотанням про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2016 та про розгляд справи за участю його представника.

5. У касаційній скарзі Відповідач 2 просить:

- прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження;

- зупинити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2016;

- скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 повністю;

- скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 13 527,00 та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, правонаступником якого є Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Києва, повернути ОСОБА_1 сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 13 527,00 в порядку, визначеному чинним законодавством;

- в іншій частині постанову залишити без змін.

09.09.2016 Позивач подала заперечення на касаційну скаргу Відповідача 2.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2016 у зазначеній справі було відкрито провадження.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини, що мають значення для справи.

8. 04.06.2015 року між ТОВ «КУА «Валприм» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири. Позивач придбала квартиру АДРЕСА_1, (далі - квартира) і сплатила її вартість за ціною та на умовах, встановлених цих договором. Як зазначено у п. 2.1 договору продаж зазначеної квартири вчиняється за ціною 82651,49 доларів США. Договір зареєстровано в державному реєстрі за №2068 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г.

9. Згідно наявною у справі копією платіжного доручення від 23.06.2015 року №80/791/5 позивачем з операції придбання нерухомого майна сплачено пенсійних збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % в сумі 13527 грн.

10. Позивач вищезазначене нерухоме майно придбала вперше.

11. В той же час, як встановлено судом, на звернення позивача з приводу повернення помилково сплачених коштів, листом від 06.08.2015 року №12781/03 УПФ повідомлено позивачу про відсутність законних підстав для повернення зазначених коштів у зв'язку із ненаданням доказів придбання житла вперше. Відповідь аналогічного змісту позивачу також надано листом від 10.02.2016 року №2108/03 на її заяву від 02.02.2016 року №1492/06.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Оцінюючи доводи та заперечення сторін, суди попередніх інстанцій дійшли таких висновків

13. Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року №400/97-ВР.

14. Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

15. За змістом п. 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

16. Тобто, вказаною нормою Порядку визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

17. Як вірно було зазначено судом першої інстанції, станом на час придбання позивачем нерухомості - 24.06.2015 року відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

18. За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме Держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

19. Відсутність можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

20. При цьому, пунктом 15-3 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Як було встановлено судом першої інстанції, факт придбання позивачем квартири підтверджується договором купівлі - продажу квартири від 24.06.2015 року. Крім того, факт придбання позивачем житла вперше підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (інформаційна довідка від 08.12.2015 року №49320058) у власності ОСОБА_1 (НОМЕР_1) перебуває об'єкт житлової нерухомості - квартира АДРЕСА_1 (Р/Н НОМЕР_2). Інформація щодо будь - яких інших об'єктів житлової нерухомості у власності позивача відсутня.

21. При цьому суд першої інстанції зазначив, що у нього відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів твердження позивача про відсутність фактів придбання нею нерухомого майна (жилого приміщення) до укладення договору купівлі-продажу від 24.06.2015 року. Таким чином, в даному випадку відповідач зобов'язаний довести, що позивач придбав житло згідно договору від 24.06.2015 року не вперше. Однак таких доказів пенсійним органом ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

22. Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

23. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

24. Відповідно до п. 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

25. За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що у даному випадку відмова УПФ у повернені позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13527 грн. є неправомірною.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ПРОТИ НИХ

26. Відповідач 2 не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вважає, що мало місце порушення норм матеріального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення. Зокрема, касатор відзначає, що підставою, яка обумовлює повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, є подання відповідному органу Державної казначейської служби України, яке мало б було подане Управлінням пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Києва.

Відтак, на думку Відповідача 2, судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень не було враховано визначений чинним законодавством, зокрема Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, механізм повернення спірних грошових коштів.

27. Позивач подав заперечення, однак вони повторюють аргументи позивача, наведені у судах першої та апеляційної інстанції, і не стосуються доводів касаційної скарги.

V. ОЦІНКА СУДУ

28. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо придбання Позивачем нерухомого майна вперше та що у зв'язку із цим Позивач не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна, а сума такого збору підлягає поверненню.

29. Водночас, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не ґрунтується на законі.

30. Відповідно до п.4 ч.2 ст. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Державну казначейську службу України» від 15.04.2015 № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

31. Враховуючи аргументи, зазначені Відповідачем 2 в касаційній скарзі, Суд доходить висновку, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши механізму повернення помилково або надмірно зарахованих зборів платникам, визначеного наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 03.09.2013 № 787.

32. Відповідно до п. 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (в даному випадку - ПФУ у Шевченківському районі м. Києва).

33. Отже, законодавством визначено спосіб і порядок дій як органу Пенсійного фонду, так і Державного казначейства. Цей порядок передбачає вчинення відповідних дій. У разі, якщо ці дії не вчиняються, має місце протиправна бездіяльність. Протиправні дії, які полягають у відмові у поверненні сплачених коштів, за правовими наслідками є тотожними протиправній бездіяльності.

Способом захисту особи від порушень, які полягають у протиправній бездіяльності, є зобов'язання суб'єкта владних повноважень до вчинення відповідних дій.

З урахуванням конституційного положення про поділ влади (ст. 6 Конституції України), судове рішення, за загальним правилом, не може бути актом, який замінює рішення чи дію, які за законом повинні бути вчинені відповідним органом виконавчої влади.

Стягнення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів з Державного бюджету на підставі судового рішення є способом захисту, який не узгоджується з встановленим законом порядком та способом дій відповідних органів державної влади.

34. Отже, обраний позивачем і застосований судом спосіб захисту застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

35. У ч. 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, обрання способу захисту є виключним правом особи, що звертається за захистом своїх прав та інтересів. Праву позивача на вибір способу захисту кореспондує обов'язок доведення перед судом його належності, тобто здатності ефективно сприяти відновленню порушених прав та інтересів.

35. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на те, що судами встановлено порушення прав Позивача, обрання і застосування неправильного способу захисту не може бути підставою для відмови у судовому захисті. Для повного захисту прав, про захист яких позивач просить, Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту - визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

36. Згідно зі ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

37. Враховуючи вищевикладене, Суд доходить висновку про необхідність скасування рішень першої та апеляційної інстанції частково та ухвалення нового рішення.

38. Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню частково, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Позивача.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми сплаченого збору на загальнообов'язове державне пенсійне страхування у розмірі 13527 гривень.

3. Прийняти у цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

4. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернутися з поданням, передбаченим пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про повернення ОСОБА_1 (02160, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, помилково сплаченого нею в сумі 13527 (тринадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 24.06.2015.

5. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб