Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.06.2018 року у справі №815/6804/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа №815/6804/17

адміністративне провадження №К/9901/51976/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 (колегія суддів: Кравченко К. В., Джабурія О. В., Вербицька Н. В. ) у справі № 815/6804/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (далі - ТОВ "ДІК", ТОВ, Товариство, позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - ДФС, митний орган, митниця, відповідач), про:

- визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000113/2 від 31.07.2017;

- визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00832 від 31.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами перевірки електронної митної декларації та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також було прийнято рішення про коригування митної вартості, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом. Позивач вважає рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним та таким, що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05.07.2017 між Товариством (Покупець за контрактом) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A." (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт №341/17, відповідно до умов п.1.1. якого, Продавець зобов'язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.

Відповідно до п.1.2 Контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.

За умовами контракту Фірма "FRUTOPOLIS S.A." поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" партію товару за специфікацією №25 від 28.07.2017 року, а саме:

- персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках 1530 шт., на 20 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, вага "брутто" - 16539 кг, вага "нетто" - 15474 кг., на загальну суму: 5725,38 євро, де 0,37 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат;

- нектарин, класу А, у пластикових ящиках 470 шт., на 6 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, вага "брутто" - 5213 кг, вага "нетто" - 4888 кг., на загальну суму: 2346,24 євро, де 0,48 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.

01.03.2016 між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та ТОВ "Брокерська Експедиційна компанія "Атаман-Груп" укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16.

На виконання умов зазначеного Договору декларантом ОСОБА_1, з метою митного оформлення товару до митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація №UA500060/2017/012850 від 31.07.2017, в якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту №341/17 від 05.07.2017.

На підтвердження митної вартості задекларованих товарів позивачем було надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт №341/17 від 05.07.2017; специфікацію №25 від 05.07.2017; інвойс №081 від 28.07.2017; прайс-лист від
25.07.2017; пакувальні листи від 28.07.2017; калькуляція від 05.07.2017; сертифікат походження товару форми EUR.1 №А760130; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100049917 від 28.07.2017; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UA500060/2017/012850 від 31.07.2017, митницею в адрес декларанта було направлено електронне повідомлення, в якому митниця повідомила декларанта про виявлення в поданих документах розбіжностей та відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та запропонувала декларанту для підтвердження митної вартості товарів протягом 10 днів надати додаткові документи, які передбачені п.3 ст.53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що митним органом в електронній декларації виявлені наступні недоліки:

- в декларації країни відправлення від 28.07.2017 №17GREX410100049917 не визначено клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару;

- для підтвердження витрат на транспортування декларантом та вартості перевезення оцінюваних товарів, декларантом було надано лише: лист від "IRLUX-TRANS" SRL від 28.07.2017 б\н та рахунок-фактуру від "CATICARO-TRANS" SRL від 28.07.2017 №21, при цьому, у наданих транспортних документах (CMR від
28.07.2017 №0061402) наведені підприємства не значаться, що виключило можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України.

Позивач надав митниці додаткові пояснення по наданим документам, в яких вказав, що згідно із зовнішньоекономічним договором №341/17 від 05.07.2017, у п.7.1 якого зазначено, що товар може надходити покупцеві у тарі постачальника, яка в свою чергу включається до ціни на цей товар; щодо підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч.2 ст.53 України до митного декларування були надані документи, що підтверджують ці витрати, а саме: договір-заявку №21-D від
25.07.2017 та довідку про транспортні витрати до кордону б\н від 10.07.2017, рахунок-фактуру №21 від 28.07.2017, акт виконаних робіт №21 від 31.07.2017, також було надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №01/02/17-MD від 01.02.2017, який підтверджує виконання роботи по транспортуванню. Крім того, позивачем було надано специфікацію до контракту постачання товару, прайс-листи виробника, пакувальні листи від
28.07.2017 та позивач зазначив, що у всіх документах товари були розділені на класи.

31.07.2017 митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000113/2, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00832.

Судами першої та апеляційної інстанції, також досліджено спірне питання про коригування митної вартості та як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості.

Відповідне коригування проведено внаслідок того, що у декларанта були виявлені розбіжності, які зазначені вище, та в подальшому були витребувані додаткові документи, а такі документи надані не були, то митним органом за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, які міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, а саме: рівень митної вартості товару №1 митної декларації є більшим (митної декларації від 25.07.2017 за №UA102150/2017/203398 та становить 0,55 дол. США\кг нетто.

Позивач, будучи незгодним з рішенням митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, скористався визначеним у п.7 ст.55 МК України механізмом отримання товару у вільний обіг під фінансові гарантії, додатково сплативши митні платежі з визначеної відповідачем митної вартості товарів.

04.10.2017 позивач подав скаргу до Одеської митниці ДФС та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію завіреного печаткою митного органу Греції інвойсу №81 від 28.07.2017; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі №81 від
28.07.2017; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти; бухгалтерську довідку. Однак скарга залишена відповідачем без задоволення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 у задоволенні позовних вимог було відмовленою.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, обґрунтовано витребував у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів внаслідок виявлених розбіжностей у наданих декларантом документах, а також після відмови у наданні додаткових документів цілком правомірно провів консультації з декларантом для обрання методу визначення митної вартості шляхом обміну електронними повідомленнями, та прийняв обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 апеляційну скаргу задоволено. Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем доведено правомірне застосування першого методу визначення митної вартості товару за ціною договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в той час як відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду належних доказів того факту, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товарів містили розбіжності або суперечності, які б унеможливлювали підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Відповідачем, на рішення суду апеляційної інстанції, подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач зазначає, що ненадання декларантом та уповноваженою ним особою до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 МК України.

Також, відповідач зазначає, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З таких підстав, позивач просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 скасувати, та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2017.

Письмових заперечень та/або письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позиція Верховного Суду

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 Митного кодексу України.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Статтею 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених Статтею 57 Митного кодексу України.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 9 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо класу товару (А) встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до Контракту на постачання товару, прайс-лист виробника товару, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто, з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився ТОВ "Дунайська імпортна компанія".

Твердження відповідача, як на підставу правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, на відсутність в експортній декларації визначення класифікації товару (А) та наявність такої у митній декларації, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки відсутність вказаної інформації не може бути підставою для коригування митної вартості, оскільки не є розбіжністю у вказаних документах.

Таким чином, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та зроблено висновок щодо заниження митної вартості товару є правильним.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною 1 та 2 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 815/6804/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник