Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 803/720/17

касаційне провадження № К/9901/48104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 (суддя - Валюх В.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді - Кушнерик М.П., Микула О.І.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі у тексті - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, далі у тексті - Інспекція, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.11.2016 № 0062391301.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.01.2017 позивач одержав вказане рішення, згідно з яким до нього застосовано штраф у розмірі 848,43 грн за період з 10.02.2016 по 20.10.2016 та нарахована пеня у розмірі 334,98 грн. Позивач не погодився із оскаржуваним рішенням, оскільки він своєчасно сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі у тексті - ЄСВ), а заборгованість з ЄСВ виникла у зв`язку із тим, що його заява від 16.10.2015 про перерахування помилково сплаченого ЄСВ з одного рахунку на інший не була розглянута податковим органом.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08.11.2016 № 0062391301.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступник - Головного управління ДФС у Волинській області) оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2017, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку з чим спірне рішення про нарахування штрафних санкцій прийнято правомірно.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.12.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, по особовому рахунку платника єдиного внеску - ФОП ОСОБА_1 за платежем код 71010000 (єдиний внесок нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) станом на 31.12.2015 рахувалась переплата в сумі 1323,47 грн. У січні 2016 року ФОП ОСОБА_1 здійснив сплату коштів на цей рахунок за платежем 71010000, згідно з платіжного доручення від 11.01.2016 № 19 у сумі 1434,51 грн. Так, 14.03.2016 зроблено перерахунок з цього рахунку на інший (на рахунок за платежем 71040000) в сумі 1434,51 грн.

Також, станом на 31.03.2016 переплата по особовому рахунку платника єдиного внеску - ФОП ОСОБА_1 за платежем код 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) становить 1323,47 грн.

У 2016 році по особовому рахунку платника єдиного внеску - ФОП ОСОБА_1 за платежем код 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) проведено нарахування ЄСВ згідно поданих звітів до Луцької ОДПІ на загальну суму 5565,62 грн., в тому числі: від 10.01.2016 №1600451084 на суму 2757,98 грн, від 19.04.2016 №1574794 на суму 909,48 грн, від 19.07.2016 №2342567 на суму 941,16 грн, від 19.10.2016 №3136450 на суму 957,00 грн.

Сплата ЄСВ у 2016 році проведена із порушенням граничного терміну сплати грошового зобов`язання безготівковим шляхом на загальну суму 4242,17 грн, а саме: 14.03.2016 - 1434,51 грн, 15.04.2016 - 909,50 грн, 06.07.2016 - 941,16 грн, 20.10.2016 - 957,00 грн.

Станом на 31.10.2016 недоїмка зі сплати ЄСВ по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 за платежем 71040000 (єдиний внесок для фізичний осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) становить 1323,46 грн.

Відтак, керуючись статтею 25 Закону № 2464-VI, розділом VII Інструкції № 449, Луцькою ОДПІ сформовано та надіслано на адресу ФОП ОСОБА_1 рішення від 08.11.2016 № 0062391301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 1183,41 грн (в т. ч.: штраф - 848,43 грн, пеня - 334,98 грн).

Рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 03.02.2017 № 115/ФОП/03-20-10-03-01 про результати розгляду первинної скарги запропоновано ФОП ОСОБА_1 звернутися до Луцької ОДПІ із заявою про перерахунок коштів в сумі 1323,47 грн, які обліковуються як переплата по особовому рахунку за платежем 71010000 на погашення недоїмки в сумі 1323,46 грн, яка обліковується по особовому рахунку позивача за платежем 71040000, при цьому, рішення Луцької ОДПІ від 08.11.2016 № 0062391301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 1183,41 грн залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Рішенням ДФС України від 14.04.2017 № 5250/Ш/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги рішення Луцької ОДПІ від 08.11.2016 № 0062391301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина 5 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з частиною 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

При цьому, приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів вважається: день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Разом з тим, нормами Бюджетного кодексу України, а саме, частиною першою статті 43 та частиною п`ятою 5 статті 45, передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Згідно із підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції № 449 відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Таким чином, платники ЄСВ повинні своєчасно сплачувати єдиний внесок на відповідні рахунки, при цьому, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ на платника накладається штраф, а на суму недоїмки нараховується пеня.

Разом з тим, згідно із частиною тринадцятою статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пунктів 2 - 4 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 450, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 за № 1601/24133 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент подання заяви від 16.10.2015, далі - Порядок № 450), цей Порядок визначає процедуру зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - платники єдиного внеску), сум помилково сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). У випадку помилкової сплати сум єдиного внеску на відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 "Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування" (далі - рахунок 3719), відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) відповідно до законодавства, територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників, державними податковими інспекціями в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об`єднаними та спеціалізованими державними податковими інспекціями Міндоходів (далі - органи доходів і зборів) здійснюється зарахування помилково сплачених сум єдиного внеску у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком відповідно до встановленого розміру єдиного внеску в порядку календарної черговості виникнення зобов`язань платника з цього платежу. Повернення коштів здійснюється у випадках: надміру або помилково сплачених сум єдиного внеску, безпідставно стягнених сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів (далі - кошти) на відповідний рахунок органу доходів і зборів, відкритий в органі Казначейства за балансовим рахунком 3719; помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок органу доходів і зборів. До сум помилково сплачених коштів не включаються суми авансових платежів, сплачені відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону.

Отже, у випадку помилкової сплати сум ЄСВ на невідповідний рахунок платник вправі звернутися до контролюючого органу із заявою щодо зарахування коштів на відповідний рахунок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що також не заперечувалось сторонами, що позивач 16.10.2015 звернувся до Луцької ОДПІ із заявою про зарахування перерахованих коштів з рахунку № НОМЕР_1 в сумі 1323,47 грн на рахунок № НОМЕР_2 , проте, Луцька ОДПІ вказану заяву не розглянула, у зв`язку із чим позивач оскаржив бездіяльність відповідача у судовому порядку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, у справі № 803/915/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Луцької ОДПІ щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 16.10.2015 про зарахування сплачених коштів єдиного соціального внеску з одного рахунку на інший, зобов`язано Луцьку ОДПІ перерахувати кошти, сплачені ФОП ОСОБА_1 з рахунку єдиного соціального внеску № 37191201010308 в сумі 1323,47 грн на рахунок єдиного соціального внеску № 37198204010308, згідно з його заяви від 16.10.2015.

Як встановлено судами та вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення від 08.11.2016 №0062391301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 1183,41 грн (в т. ч.: штраф - 848,43 грн, пеня - 334,98 грн) було винесено у зв`язку із тим, що станом на 31.10.2016 недоїмка зі сплати ЄСВ по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 за платежем 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) становила 1323,45 грн. При цьому, станом на 31.03.2016 переплата по особовому рахунку платника єдиного внеску - ФОП ОСОБА_1 за платежем код 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності) становила 1323,47 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що саме внаслідок протиправної бездіяльності Луцької ОДПІ щодо нерозгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 16.10.2015 про зарахування сплачених коштів ЄСВ в сумі 1323,47 грн з одного рахунку на інший та не вчинення відповідачем дій щодо перерахування коштів і виникла станом на 31.10.2016 недоїмка зі сплати ЄСВ по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 за платежем 71040000 (єдиний внесок для фізичний осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) в сумі 1323,45 грн.

Тобто, у випадку, якби Луцька ОДПІ належним чином виконала свій обов`язок щодо розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 16.10.2015 та перерахувала кошти в сумі 1323,47 грн з рахунку за платежем код 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагород за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності), де обліковувалася переплата, на рахунок за платежем 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), у позивача була б відсутня заборгованість з ЄСВ за вказаним платежем, а відтак, були б і відсутні правові підстави у відповідача для прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки, ФОП ОСОБА_1 помилково сплатив суму ЄСВ на невідповідний рахунок, при цьому, 16.10.2015 у встановленому порядку звернувся до Луцької ОДПІ із заявою про зарахування сплачених коштів ЄСВ в сумі 1323,47 грн. з одного рахунку на інший, проте, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду вказаної заяви та не перерахував кошти, тому позивач вжив необхідних дій щодо усунення помилкової сплати сум ЄСВ на невідповідний рахунок, при цьому, за умови належного розгляду вказаної заяви та перерахування коштів на відповідний рахунок у позивача була б відсутня заборгованість зі сплати ЄСВ, відтак, позивач не може бути притягнутий до відповідальності згідно із оскаржуваним рішенням від 08.11.2016 № 0062391301.

Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки, такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі 21-377а15.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо сплати платником податку податкового зобов`язання у встановлений законодавством строк, проте, з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається, що пропустив строк сплати податку, у зв`язку з чим нарахування грошового зобов`язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова