Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.12.2020 року у справі №810/419/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 810/419/17

адміністративне провадження № К/9901/37571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017 (суддя - Лапій С. М. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (колегія суддів: Грибан І. О., Парінов А. Б., Беспалов О. О.) у справі № 810/419/17 за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" до Переяслав-Хмельницького відділення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Переяслав-Хмельницьктепломережа" звернулося до суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницького відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2016 № 0004871500.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що КП КОР "Переяслав-Хмельницьктепломережа" подало до податкового органу декларації з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень та травень 2016 року, якими самостійно визначило суму грошового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від
15.07.2016 № 0004871500.

Рішення мотивовані тим, що у позивача відсутнє порушення строку сплати податку на додану вартість, а тому є протиправним застосування санкцій.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити, у зв'язку із невірним розумінням судами попередніх інстанцій вимог ПК України в частині, що стосується визначення позивачу штрафу за затримку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

У письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу відповідача, що надійшов ще до Вищого адміністративного суду України позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Переглянувши рішення судів апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2016 відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати КП КОР "Переяслав-Хмельницьктепломережа" податкових зобов'язань.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2016 № 1110 / 10-17-15-01, в якому зафіксовано порушення позивачем позивачем положень пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.

Зокрема, податковий орган вказував, що у позивача існує податковий борг по сплаті самостійно визначених податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2014 року та березень 2014 року.

15.07.2016 на підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004871500, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 82309,23 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який був задоволений, з чим погоджується Верховний Суд.

Водночас Верховний Суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Натомість до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

Невиконання податковим органом Порядку проведення документальних планових/позапланових перевірок на виконання вимог статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов'язання.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 по справі № 826/1975/17 (К/9901/33866/18), від 13.06.2018 по справі №806/902/16 (К/9901/19833/18).

З огляду на викладене Суд погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відзначає, що питання своєчасної сплати податкових зобов'язань, за недотримання строків сплати по яким до позивача були застосовані податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції, не є у розумінні вимог ПК України предметом камеральної перевірки, тому дії відповідача по проведенню камеральної перевірки з цього питання та винесення за її результатами податкового повідомлення-рішення є неправомірними.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від
20.04.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
22.06.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник