Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.09.2020 року у справі №620/571/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 620/571/20

адміністративне провадження № К/9901/21860/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Шарапи В. М., Рибачука А. І.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є., Федотова І. В. від 12 серпня 2020 року

у справі № 620/571/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку з 01 січня 2018 року йому пенсії у розмірі 67% грошового забезпечення, шляхом припинення доплати 25% надбавки до посадового окладу за особливі умови служби, яка була призначена довічно 04 грудня 1998 року при виході на пенсію;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірі 67% відповідних сум грошового забезпечення із доплатою 25% надбавки до посадового окладу за особливі умови служби, яка існувала раніше із 04 грудня 1998 року при його виході на пенсію до 01 січня 2018 року, відповідно до вимог статей 13,43,63 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб'', починаючи з 01 січня 2018 року.

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить таке скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України), та встановлено апелянту строк на усунення недоліків апеляційної скарги для надання документа про сплату судового збору.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу повернуто позивачу.

6.26 серпня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі №620/571/20, у якій просить таку скасувати, а справу направити для провадження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 620/571/20.

II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така не відповідає вимогам статті 296 КАС України, оскільки скаржником необхідно надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1 261,20
грн.

Повертаючи апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі суду від 01 червня 2020 року у встановлений судом строк скаржником не усунуто, а тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 169 КАС України.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі 21 червня 2020 року (підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1744322707.1), що свідчить про виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, проте оператор по відслідковуванню надходження платежів судового збору не повідомив колегію суддів про таку сплату, а тому відсутні підстави для повернення апеляційної скарги у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 01 червня 2020 року. Крім того, позивач зазначив, що після сплати судового збору чекав розгляду своєї апеляційної скарги, оскільки з березня 2020 року на всій території України тривав карантин у зв'язку із пандемією коронавірусу.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

11. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

12. Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

13. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

14. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

15. Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Пунктом 1 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

16. Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 298 КАС України, застосовуються положення статті 298 КАС України.

17. Так, за приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частин 1, 2 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

18. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

19. Згідно з частиною 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

20. Постановляючи оскаржувану ухвалу, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що ухвалою суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: скаржником не додано документ про сплату судового збору у розмірі 1 261,20 грн, та надано останньому строк на усунення недоліків апеляційної скарги не пізніше ніж десять днів з дня закінчення карантину.

21. Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року отримана апелянтом 19 червня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

22. Отже, останнім днем для усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, у даному випадку, повинен бути десятий день з дня закінчення карантину.

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

24. У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 20 травня 2020 року № 392, від 17 червня 2020 року № 500, від 22 липня 2020 року № 641, карантин продовжувався, відповідно до 24 квітня, до 11 травня, до 22 червня, до 31 липня, до 31 серпня 2020 року на усій території України.

25.02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року №540-ІХ, яким внесено зміни, зокрема, до КАС України.

26. статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

27. Таким чином строки визначенні КАС України продовжено на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

28. Разом з тим 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX (далі - ~law34~), яким внесено зміни, зокрема, до КАС України.

29. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law35~ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law36~.

30. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law37~.

31. Таким чином, законодавцем встановлено обмеження строків встановлених відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, зокрема, строку для виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, який закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law38~.

32. Статтею 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

33. Отже, відповідно до вищевказаних норм закону 20-денний строк з часу набрання чинності Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" закінчився 06 серпня 2020 року.

34. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 553/1855/19,29 жовтня 2020 року у справі №826/14300/17,9 жовтня 2020 року у справі № 292/453/20.

35. З дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги (06 серпня 2020 року), не отримавши від позивача доказів виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (про здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі), 12 серпня 2020 року апеляційним судом прийнято рішення про повернення апеляційної скарги позивачу.

36. В той же час з наданого скаржником до суду касаційної інстанції дубліката документа (квитанції), останнім ще 21 червня 2020 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, що свідчить про добросовісність позивача в частині сплати судового збору на виконання ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

37. При цьому, колегія суддів зазначає, що, у даному випадку, з врахуванням ухвали суду про обрахування строку на усунення недоліків апеляційної скарги з дня закінчення карантину, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки з метою забезпечення правової визначеності в питанні застосування процесуальних строків та наслідків їх спливу, як одного з елементів/принципу верховенства права мав би повідомити позивача про закінчення зупинених процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зазначити про початок перебігу строку (або закінчення строку) на усунення таких недоліків на підставі частини 2 статті 121 КАС України.

38. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась в ухвалах Верховного Суду, зокрема, від 14 серпня 2020 року у справі №640/5057/19 та інших.

39. Крім того, колегія суддів зазначає, що право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії.

Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань та посадових осіб.

40. Слід зазначити, що частиною 2 статті 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

41. Суд виходить з того, що забезпечення конституційного права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну скаргу.

42. Верховний Суд не ставить під сумнів існування підстави для залишення апеляційної скарги без руху та невиконання апелянтом в повній мірі ухвали суду апеляційної інстанції (ненадання документа на підтвердження сплати судового збору). Проте, приймаючи до уваги вищенаведене (п.36-37), в даному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.

43. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

44. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист; воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

45. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

46. У своєму рішенні від 08 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.

47. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

48. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

49. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

50. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

51. Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).

52. Частиною 1 статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали судом першої інстанції та (або) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

53. З огляду на викладене, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року підлягає скасуванню, а справа - поверненню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

54. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то в силу частини 6 статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: А. І. Рибачук

В. М. Шарапа