Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.05.2018 року у справі №807/575/17

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2019 року

Київ

справа №807/575/17

адміністративне провадження №К/9901/49419/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів: Стеценка С. Г., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 у складі судді Калинич Я. М. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
04.04.2018 у складі колегії суддів: Бруновської Н. В. (головуючий), Кузьмича С. М., Шавеля Р. М. у справі №807/575/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни (надалі - нотаріус Стойка Н. М. ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису.

2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, позовні вимоги задоволено повністю.

3. Визнано протиправним та скасовано Рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3.1. Визнано протиправними дії державного реєстратора - нотаріуса Стойки Н. М. щодо реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "КБ " ПриватБанк".

3.2. Скасовано рішення про державну реєстрацію індексний номер 32321818 від
10.11.2016 про реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ
"КБ "Приватбанк".

3.3. Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №~organization1~, вчинений нотаріусом Стойкою Н. М. про реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "КБ "Приватбанк".

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що

4.1.27.06.2007 між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №MKB7GA00000210, згідно якого позичальнику надано кредит в розмірі 35000,00 дол. США на споживчі потреби у формі невідновлювальної кредитної лінії на строк до
26.06.2017 і 3500,00 дол. США на оплату страхових платежів.

4.2. Крім того, 27.06.2007 між ПАТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладено договір іпотеки відповідно до умов якого, ОСОБА_1 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2.

4.3. Даний договір іпотеки містить розділ із застереженням "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку", де в пункті 31 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки про що іпотекодержатель зобов'язаний повідомити іпотекодавця.

4.4.13.07.2016 ПАТ "КБ "Приватбанк" надіслано ОСОБА_1, ОСОБА_3. письмову вимогу №E.LV.0.0.0.0/3-695 про наявність заборгованості за кредитним договором та повідомлено, що у разі невиконання ними умов договору протягом 30-ти днів з моменту отримання даної письмової вимоги банк скористається своїм правом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку", яка передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки.

4.5. Письмову вимогу банку залишено без задоволення, а борг за кредитним договором не сплачено.

4.6. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, 04.11.2016 ПАТ "КБ " Приватбанк" в особі представника Савули І. І. звернувся до нотаріуса Стойки Н. М. з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності). Разом із даною заявою були подані наступні документи: договір іпотеки (серія та номер 1351, видавник ПН Ужгородського МНО Капітула Г. Д. 5, повідомлення (серія та номер E.L.V.0.0.0.0/3-695, видавник ПАТ "КБ " Приватбанк "), повідомлення (серія та номер б/н, видавник ПАТ "КБ "Приватбанк"), квитанції про сплату, довіреність, що вбачається з картки прийому заяви №72791261.

4.7.10.11.2016 рішенням державного реєстратора - нотаріуса Стойки Н. М. про державну реєстрацію індексний номер 32321818 від 10.11.2016 проведено державну реєстрацію права власності квартири за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ "КБ " Приватбанк".

5. Суди попередніх інстанції, приймаючи судові рішення виходили з того, що державну реєстрацію права власності на спірну квартиру відповідачем здійснено з порушенням вимог законодавства, оскільки ПАТ "КБ "Приватбанк" не було подано відповідачу документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, як це встановлено пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (надалі - Порядок №1127) та заставної, видача якої передбачена умовами договору іпотеки.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Третьою особою ПАТ "КБ "Приватбанк" подано касаційну скаргу на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що заставна за договором іпотеки, укладеним з позивачем видавалася, а відповідачу для проведення державної реєстрації були надані усі необхідні документи, в тому числі, докази вручення позивачу письмової вимоги банку. Крім того, скаржника стверджує, що суди попередніх інстанцій повинні були залучити до участі у справі ОСОБА_3, оскільки оспорюване рішення безпосередньо стосується його прав.

7. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

8. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

10. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

11. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

12. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

13. Такі ж правила визначення юрисдикції адміністративних судів закріплені у статтях 4 та 19 КАС України у редакції чинній станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та станом на даний час.

14. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

15. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

17. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

18. Тому, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

20. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

21. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

22. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

23. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

24. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

25. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

26. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що подання цього позову пов'язано із захистом порушеного, на думку позивача, права власності на об'єкт нерухомості - предмет іпотеки внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за третьою особою.

27. Визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора впливає на права третьої особи, а тому в цьому випадку існує спір про право, що, у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

28. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

29. Зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, колегія суддів доходить до висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.

30. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 №826/16886/16.

31. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

32. За практикою Європейського Суду з прав людини" фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (..) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

33. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно Частиною 1 статті 354 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених Частиною 1 статті 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

35. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

37. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 у справі №807/575/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Стойки Надії Михайлівни, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання протиправними дій, скасування рішення та запису - скасувати та закрити провадження у справі.

38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя Шарапа В. М.

Судді Стеценко С. Г.

Чиркін С. М.