Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2018 року

м. Київ

справа №826/18468/15

касаційне провадження №К/9901/19429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2015 (суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 (головуючий суддя - Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі № 826/18468/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на його користь пеню в розмірі 217321,09 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 01.07.2014 по 08.07.2015.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29.12.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.02.2016 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, зазначає, що затримка бюджетного відшкодування податку на додану вартість у спірній ситуації обумовлена відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» подано до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, становить 1865439,00 грн., а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Контролюючим органом здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за березень 2014 року, результати якої оформлено актом від 18.06.2014 № 3567/26-53-15-01/30579869.

За наслідками здійсненого контрольного заходу відповідачем-1 не виявлено невідповідності (недостовірності) заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що органом доходів і зборів за результатами перевірки визнано право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і підтверджено достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми.

Враховуючи, що датою закінчення перевірки було 17.06.2014, то відповідач-1 був зобов'язаний у п'ятиденний строк із вказаної дати подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій з'ясовано, що фактично суму податку на додану вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» відшкодовано з бюджету 09.07.2015, що підтверджується відповідною випискою з банку.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вимог та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом доходів і зборів за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, безвідносно до причин нездійснення такого відшкодування.

Неподання органом доходів і зборів після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 у справі № 826/18468/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк