Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №804/8952/15

провадження №К/9901/12100/18, №К/9901/12102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №804/8952/15

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України про стягнення грошового забезпечення, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ляшко О.Б., суддів: Борисенко П.О., Царікової О.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Нагорної Л.М., суддів: Юхименка О.В., Кругового О.О.)

в с т а н о в и в :

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в подальшому уточненим, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх України на залізничному транспорті щодо невиплати грошового забезпечення з липня 2008 року по грудень 2009 року; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України виплатити грошове забезпечення, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 168 750, 08 грн та стягнути моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що за період з липня 2008 року по грудень 2009 року відповідачами протиправно не виплачувалося йому грошове забезпечення. Відповідно до пунктів 3.4.3 та 2.16 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31 грудня 2007 року (далі - Інструкція №499) грошове забезпечення повинно розраховуватися Управлінням Міністерства внутрішніх України на залізничному транспорті з посадового окладу за основною штатною посадою, на яку він мав би бути призначений у зв'язку з реорганізацією шляхом ліквідації усіх посад в Управлінні Міністерства внутрішніх України на залізничному транспорті, окладу за сцезвання, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, що мало б складати 7587 грн 75 коп. щомісячно, також має бути виплачена матеріальна допомога у розмірі 7587 грн 75 коп.

Дана справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з вказаними вимогами. Ухвала набрала законної сили.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у період з 1 жовтня 2008 року по 29 грудня 2009 року у розмірі 53 690 грн 04 коп. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виведення ОСОБА_1 поза штат з 1 жовтня 2008 року під час його перебування у відпустці є протиправним. У зв'язку з чим у період з 1 жовтня 2008 року по 29 грудня 2009 року відбувся вимушений прогул, який підлягає оплаті із розрахунку середнього розміру грошового забезпечення особі, яка працює в органах внутрішніх справ. При цьому позовні вимоги про стягнення грошового забезпечення за період з липня 2008 року по 30 вересня 2008 року не підлягають задоволенню, оскільки в цей період позивач фактично працював та перебував у відпустці та на лікарняному.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у частині задоволених позовних вимог. В цій частині прийнято нову постанову якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 22 листопада 2008 року по 29 грудня 2009 року у розмірі 42 439 грн 14 коп.) та моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції посилався на те, що суд першої інстанції не врахував вимог пункту 3.4.3 Інструкції №499 щодо визначення розміру місячного грошового забезпечення, який позивач отримував за останньою основною штатною посадою. Дійшов висновку про помилковість зобов'язання судом першої інстанції Міністерства внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за спірний період. Відповідно до вимог пункту 1.6 Інструкції №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції зобов'язав Управління МВС України на залізничному транспорті виплати грошове забезпечення позивачу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство внутрішніх справ України, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що щомісячне грошове забезпечення ОСОБА_1 за час перебування у розпорядженні Управління МВС України на залізничному транспорті складало 3167 грн 05 коп. Судом в порушення вимог Інструкції №499 при обчисленні щомісячного грошового забезпечення було враховано суму премій та одноразових видів грошового забезпечення. Крім того, судом апеляційної інстанції в порушення вимог бюджетного законодавства та пункту 3.4.2. Інструкції №499 зобов'язано відповідача сплатити позивачу грошову забезпечення не за 2 місяці, а за 13 місяців.

ОСОБА_1 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Стверджує, що відповідно до вимог Інструкції №499 щомісячне грошове забезпечення заступника начальника відділу осіб начальницького складу органів внутрішніх справ становить 7587 грн 75 коп. Посилається на те, що сума невиплаченого грошового забезпечення за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року підлягає компенсації згідно з статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати».

30 січня 2018 року касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та ОСОБА_1 передано для розгляду до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань усіх сторін про розгляд цієї справи за їх участі, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу начальника УМВС України на залізничному транспорті від 15 лютого 2008 року №14 о\с ОСОБА_1 призначено заступником начальника відділу з обслуговування Придніпровської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті з посадовим окладом 1200 грн та встановлено йому надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 40 відсотків, за службу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю у розмірі 40 відсотків.

МВС України 6 червня 2008 року прийнято наказ №264 дск «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю МВС України».

Згідно з наказом МВС України №459 від 17 вересня 2008 року затверджено перелік змін у штатах МВС, якими скорочено усі 99 посад управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті.

8 грудня 2008 року УМВС на залізничному транспорті прийнято наказ №177 о\с, в якому зазначено, що на підставі наказу МВС України від 6 червня 2008 року №264 дск «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю МВС України» зарахувати ОСОБА_1 в розпорядження УМВС на залізничному транспорті з 5 серпня 2008 року, звільнивши з посади.

Наказом начальника УМВС України на залізничному транспорті від 17 квітня 2009 року №38 о\с внесено зміни до наказу УМВС України на залізничному транспорті від 8 грудня 2008 року №177 о\с та ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу з обслуговування Придніпровської залізниці Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України на залізничному транспорті та з 3 липня 2008 року зараховано до розпорядження УМВС України на залізничному транспорті.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вищевказані накази оскаржені чи скасовані не були. До них тільки вносились відповідні зміни з липня 2008 року по квітень 2009 року, які також ніким не оскаржувались та їх неправомірність не визнана у встановленому законом порядку.

Таким чином, на час розгляду даної справи по суті були діючими (не оскарженими жодною із сторін та не скасованими) наказ МВС України №264 дск від 6 червня 2008 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах БОЗ МВС України», наказ МВС України №459 від 17 вересня 2008 року, яким затверджено перелік змін у штатах МВС та внесено зміни в лімітах штатної чисельності МВС, згідно з яким в УМВС України на залізничному транспорті скорочуються усі посади та наказ начальника УМВС України на залізничному транспорті від 17 квітня 2009 року № 38 о\с, яким внесено зміни до наказу УМВС України на залізничному транспорті від 8 грудня 2008 року №177 о\с та остаточно визначено, що ОСОБА_1 зараховано до розпорядження УМВС України на залізничному транспорті з 3 липня 2008 року, звільнивши з посади заступника начальника відділу з обслуговування Придніпровської залізниці УБОЗ Управління.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до копії рапорту позивача від 24 листопада 2008 року 12 серпня 2008 року він відбув у чергову відпустку за 2008 рік та прибув на робоче місце 24 листопада 2008 року.

У період з 10 жовтня 2008 року до 21 листопада 2008 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується копією листка непрацездатності.

Грошове забезпечення у період з 22 листопада 2008 року по 29 грудня 2009 року позивачу не виплачувалося.

Згідно з грошовим атестатом ОСОБА_1 за останньою основною штатною посадою посадовий оклад позивача складав 1200 грн, оклад за спеціальним званням - 130 грн, надбавка за вислугу років - 399 грн, йому також були встановлені додаткові види грошового забезпечення постійного характеру, а саме: надбавка за виконання ОВЗ - 778 грн 05 коп., надбавка за виконання ОРД - 120 грн, надбавка за службу в підрозділі БОЗ - 540 грн.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційних скарг, колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.6 Інструкції №499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктом 2.2.2. Інструкції №499 встановлено, що конкретний розмір посадового окладу особі рядового чи начальницького складу встановлюється наказом про особовий склад одночасно з призначенням на відповідну посаду.

Відповідно до пункту 3.4.6. Інструкції № 499 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільнені від займаних посад і перебувають у розпорядженні, не використавши чергової відпустки, або щодо яких затримано вирішення питання про їх подальше використання на службі як правило, надається невикористана чергова відпустка. За час чергової відпустки грошове забезпечення їм виплачується в розмірі, установленому за основною посадою на день зарахування в розпорядження.

До строку перебування у розпорядженні не зараховується період перебування у відпустках та на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах (пункт 3.4.2 Інструкції № 499).

Пунктом 3.4.3 Інструкції №499 встановлено, що за період перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні органу внутрішніх справ їй виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи наведені обставини та вищезазначені норми права, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції помилково визначено розмір грошового забезпечення позивача.

Так, як вбачається із рішення суду апеляційної інстанції, розмір грошового забезпечення позивача судом було розраховано з врахуванням надбавок за вислугу років, за виконання особливо важливих завдань, за службу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, які були встановлені ОСОБА_1 на постійній основі та виплачувалися УМВС України на залізничному транспорті щомісячно.

Таким чином, судом апеляційної інстанції, в силу пункту 3.4.3 Інструкції №499, правильно враховано додаткові види грошового забезпечення постійного характеру при визначенні розміру щомісячного грошового забезпечення позивача.

Також, оскільки останнім місцем служби позивача, де йому виплачувалося грошове забезпечення, було УМВС України на залізничному транспорті, то колегія суддів Верховного Суду вважає, що висновок апеляційного суду про зобов'язання саме УМВС України на залізничному транспорті виплатити позивачу грошове забезпечення за спірний період є обґрунтованим та узгоджується з пунктом 1.6 Інструкції №499, в якому вказано, що грошове забезпечення виплачується за місцем служби.

Посилання позивача у касаційній скарзі на помилковість відмови судами у задоволенні позовних вимог про виплату грошового забезпечення з урахуванням індексу інфляції, є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають лише грошові доходи громадян, які не мають разового характеру. У зв'язку з тим, що за рішенням суду спірна сума, що підлягає стягненню з суб'єкта владних повноважень, визначена конкретно та носить разовий характер, вона індексації не підлягає. Вказане узгоджується і з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у рішенні від 9 листопада 2011 року у справі № 6-35196св10.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно, без врахування перебування ОСОБА_1 у відпустці та на лікарняному, визначено період за який йому необхідно сплатити грошове забезпечення, а саме з 22 листопада 2008 року (останній день лікарняного позивача) по 29 грудня 2009 року (призначення на посаду).

Щодо доводів відповідача у касаційній скарзі стосовно того, що судом апеляційної інстанції помилково було зобов'язано УМВС України на залізничному транспорті сплатити позивачу грошове забезпечення за тринадцять місяців, а не за два, як визначено вимогами 3.4.2. Інструкції №499, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

За змістом пункту 3.4.2. Інструкції №499 особа не може перебувати у розпорядженні органу внутрішніх справ більше двох місяців. Натомість пунктом 3.4.3. вказаної Інструкції встановлено, що у період перебування особи у розпорядження вплачується грошове забезпечення.

Разом з тим, як встановлено судами, період перебування позивача у розпорядженні органу внутрішніх справ (без врахування перебування позивача у відпустці та на лікарняному), за який ОСОБА_1 не виплачувалося грошове забезпечення, становив 13 місяців.

Отже, відповідачем в порушення вищезазначених вимог Інструкції позивача не було виведено з розпорядження протягом двох місяців і лише 30 грудня 2009 року призначено на нову посаду та виведено із розпорядження органів внутрішніх справ, тому підстави не нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення у період перебування його у розпорядженні відсутні.

Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та яким виправлені помилки, допущені судом першої інстанції. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року в нескасованій частині та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 червня 2016 року у справі №804/8952/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх