Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2018 року

м. Київ

справа №825/1015/17

адміністративне провадження №К/9901/34955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (суддя - Клопот С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (судді - Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.) у справі за позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" (далі - ПП "Семенівська мануфактура") до Чернігівської митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування рішень та карток відмови,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ПП "Семенівська мануфактура" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 07.04.2016 № 102000012/2016/000089/1, від 15.08.2016 № 102000010/2016/000220/1, від 15.08.2016 № 102000010/2016/000223/1, від 15.04.2016 № 102000010/2016/000096/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.04.2016 № 102110001/2016/00067, від 01.03.2017 № 102110001/2016/00242, від 01.03.2017 № 102110001/2016/00243, від 15.04.2016 № 102110001/2016/00079.

На обґрунтування позовних вимог підприємство послалося на те, що ним були надані достатні документи для визначення митної вартості ввезеного на митну територію України товару за першим методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються). Проте, після розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 09.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, адміністративний позов ПП "Семенівська мануфактура" задовольнив: скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови, з приводу правомірності яких виник спір; присудив на користь ПП "Семенівська мануфактура" за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС витрати щодо сплати судового збору в розмірі 17 732,54 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, обмежилась висновком, що відомості, використані декларантом при визначенні митної вартості товару, є недостатньо підтвердженими документально, при цьому не зазначивши, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, та чому з наданих декларантом документів неможливо встановити митну вартість товару. При цьому, як установили суди попередніх інстанцій, позивач надав митному органу вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Чернігівська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що позов підприємства підлягає залишенню без розгляд з тих підстав, що позивач звернувся до суду без дотримання строків давності, передбачені частиною другою статті 99 Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції Закону на момент подання позову). Відповідач вважає, що оскільки митний орган позбавлений права звернення на стягнення за рішеннями про коригування митної вартості товарів, то застосуванню підлягає загальний строк звернення до суду - 6 місяців. Також скаржник зазначив, що аналіз наданих позивачем документів для підтвердження заваленої митної вартості не містять усіх числових значень, а саме: звіт про оцінку майна не містить інформацію ціноутворення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що імпортуються на митну територію України; здійснити перевірку перерахування коштів на дані поставку товарів згідно платіжними доручення від 18.01.2016 № 69, від 03.02.2016 № 79 неможливо через неподання рахунків для здійснення попередньої оплати; калькуляція собівартості на товар, складена за відповідний період, не співпадає з періодом відвантаження товару; прайс листи від 13.01.2016, від 24.05.216 та від 30.05.2016 не містять інформацію щодо періоду дії цін та країн, на які поширюються дані цінові пропозиції; не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.03.2018 касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що 10.09.2014 між позивачем (Покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO., LTD (Продавець) був укладений контракт № BASM10/09/14, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець сплачує товар в асортименті згідно з умовами даного контракту. Товар поставляється на умовах "Incoterms 2010", а умови поставки для кожної партії товару визначаються і узгоджуються сторонами у рахунку-фактурі. Згідно з інформацією, зазначеної в інвойсах та пакувальних листах до них, партії товару, які підлягали поставці складаються з товару у асортименті, загальною вартістю 30 672,12 доларів США, 30 149,16 доларів США, 26 394,45 доларів США та 21 031,57 доларів США.

Товар, визначений інвойсами, було передано перевізнику, що підтверджується коносаментами, зі змісту яких вбачається, що товар, який поставляється на виконання умов контракту від 10.09.2014 № BASM10/09/14, прибуде у місце призначення контейнерами, які вказано в інвойсах на поставку відповідних партій товару.

Кількість та вартість товару, що поставляється, підтверджувалася також видатковими накладними, які визначають, що на виконання контракту №BASM10/09/14 від 10 вересня 2014 року буде здійснено поставку товару у асортименті, загальною вартістю 30 672,12 доларів США, 30 149,16 доларів США, 26 394,45 доларів США та 21 031,57 доларів США.

Товар, який поставлено за контрактом від 10.09.2014 № BASM10/09/14, прибув до порту призначення у строки, визначені умовами поставки.

20.10.2014 між ПП "Національні традиції" і позивачем був укладений договір № 20/10-14/02. Відповідно до умов вказаного договору ПП "Національні традиції" взяло на себе зобов'язання надати підприємству послуги у сфері митного оформлення товарів, у тому числі декларування товарів.

З метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 10.09.2014 № BASM10/09/14, декларант надав до митного органу митні декларації. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: контракт від 10.09.2014 № BASM10/09/14; інвойси; пакувальні листи до інвойсів; видаткові накладні; відвантажувальні специфікації; Міжнародні товарно-транспортні накладні; коносаменти; калькуляції; звіти про оцінку майна; листи від CHANGXING BAITE IMPORT EXPORT CO., LTD; листи від ПП "Семенівська мануфактура"; прайс-листи. Митну вартість позивач визначив за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною контракту.

Після розгляду поданих документів для митного оформлення товарів, митниця прийняла рішення з приводу правомірності яких виник спір. Підставою для проведення коригування митної вартості товарів, поставлених згідно з контрактом від 10.09.2014 № BASM10/09/14В зазначено, що є відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим на підставі інформації, наявної у митного органу, визначення митної вартості товару було здійснено на підставі резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановили суди, позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту, а Митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Також, на спростування доводів відповідача про те, що прайс-лист не містить інформації щодо періоду дії цін та країн на які поширюється дана цінова пропозиція, суди зазначили, що оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Враховуючи той факт, що прайс-лист було направлено ПП "Семенівська мануфактура", необхідно розуміти, що вказаний прайс-лист містить посилання на контракт, відповідно до якого відбувається поставка товару та умови поставки товару, а саме вказує, що поставка товару відбувається за базисом CFR (Одеса), інформація, що міститься в прайс-листі відповідає іншим документам, що супроводжували проведення господарської операції, не викликає жодних сумнівів той факт, що цінова пропозиція поширюється на країну в якій здійснює свою господарську діяльність ПП "Семенівська мануфактура", а ціни є актуальними на час здійснення замовлення щодо поставки партії товару, у зв'язку з чим, зауваження з цього приводу митного органу є недоречними. Стосовно обставин щодо періоду виробництва товару, надання прайс-листа та відвантаження товару на адресу ПП "Семенівська мануфактура", суди вірно зазначили, що вказані юридичні факти вчинялися у чіткій хронологічній послідовності, а калькуляції, надані декларантом при митному оформленні товарів містять чітке зазначення періоду виробництва товару, складені на підставі норм використання засобів виробництва та робочого часу саме у цей період, і зміна вказаних нормативів у майбутньому жодним чином не може вплинути на ціну вже виробленого товару.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил класифікації товарів.

Наведені в касаційній скарги доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судами у ході розгляду справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність рішень Митниці про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з приводу правомірності яких виник спір.

Посилання Митниці в касаційній скарзі стосовно невирішення судом поданого клопотання про залишення позову без розгляду з підстав порушення позивачем строків звернення до адміністративного суду з позовом не впливає на правильність вирішення судом справи по суті.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справ.

Частинами другої та третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, серед яких невирішення судом заявленого стороною клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропущенням позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду відсутнє.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна