Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.02.2020 року у справі №812/1325/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року

Київ

справа №812/1325/17

адміністративне провадження №К/9901/30669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у місті Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року (суддя: Пляшкова К.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В., Г.М. Міронова) у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради до Управління Державної казначейської служби України у місті Лисичанську Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради (далі- УПСЗН) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Державної казначейської служби України у м. Лисичанську Луганської області (далі - відповідач, УДКСУ у м. Лисичанську), в якому просило:

- визнати дії відповідача в частині не проведення платежів за платіжними дорученнями позивача за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України, протиправними;

- зобов`язати відповідача відновити проведення платежів за платіжними дорученнями позивача за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім рахунків та КЕКВ, за якими необхідно здійснити безспірне стягнення коштів, а саме: ТКВКБМС 3034 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку», рахунок № НОМЕР_1 , КЕКВ 2730 у сумі 151944,01 грн та ТКВКБМС 0180 «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах республіканського АРК та обласного значення», рахунок № НОМЕР_2 , КЕКВ 2800 - судовий збір у сумі 2279,91 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на виконанні в УДКСУ у м. Лисичанську перебуває заява Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») про примусове виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25 квітня 2017 року по справі № 913/230/17 про стягнення з УПСЗН заборгованості у сумі 151 944,01 грн. Відповідачем на адресу позивача направлено вимогу від 06 вересня 2017 року № 02-70/974 про здійснення УПСЗН заходів для виконання судового рішення. Повідомлено, що на період виконання вимоги здійснюються проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України.

УПСЗН повідомило відповідача про реквізити рахунків та КЕКВ, за якими необхідно здійснити безспірне стягнення коштів, тобто виконало вимоги пункту 29 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Позивач вважає, що відсутні підстави для не проведення платежів за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Враховуючи, що за визначеним кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів та економічної класифікації видатків бюджету ТКВКБМС 3034 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку», рахунок № НОМЕР_1 , КЕКВ 2730 відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках), позивачем вжиті заходи для виконання рішення суду, про вжиття яких повідомили відповідача листом від 12 вересня 2017 року за № 8108.

Не зважаючи на виконання вимог пунктів 28, 29, 30, 31 Порядку № 845 та вимоги від 06 вересня 2017 року № 02-70/974, відповідачем не здійснюється проведення платежів за платіжними дорученнями позивача за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суддів мотивовані тим, що Управлінням Державної казначейської служби України у місті Лисичанську Луганської області вчинено дії, спрямовані на виконання вимог та встановлення асигнувань, достатніх для погашення заборгованості, в межах наданих йому повноважень, а саме: направлено звернення (листи) до голови Сєвєродонецької міської ради, директора Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, що свідчить про те, що позивачем, в межах наданих йому повноважень, вжито всіх можливих заходів для виконання рішення господарського суду, а отже, позивачем фактично виконано вимогу від 06 вересня 2017 року № 02-70/974, а саме: вжито заходів для виконання судового рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг.

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на правомірність дій відповідача через відсутність коштів на зазначених позивачем рахунках, оскільки такі рахунки не є спеціальними зі спеціальним режимом використання. Тому не проведення платежів за всіма кодами і рахунками це законодавчо визначений порядок дій відповідача.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалами від 11 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Шипуліна Т.М. (судді) Бившева Л.І., Хохуляк В.В.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Господарського суду Луганської області від 25 квітня 2017 року у справі № 913/230/17, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28 серпня 2017 року, стягнуто з позивача на користь ПАТ «Укртелеком» грошові кошти у сумі 151 944,01 грн та судовий збір у розмірі 2 279,91 грн.

На виконання судового рішення, Господарським судом Луганської області 16 травня 2017 року виданий наказ про примусове, який 30 травня 2017 року звернутий ПАТ «Укртелеком» для примусового виконання до УДКСУ у м. Лисичанську.

01 червня 2017 року УДКСУ у м. Лисичанську направлено позивачу повідомлення-запит щодо безспірного списання коштів з вимогою надати Управлінню протягом 5 робочих днів: інформацію, що може на законних підставах вплинути на процес виконання судового рішення (у разі наявності); визначити КПКВ, КЕКВ, № реєстраційного рахунку за якими слід провести безспірне стягнення коштів.

Листом від 07 червня 2017 року № 4809 УПСЗН повідомило УДКСУ у м. Лисичанську про реквізити рахунків та КЕКВ, за якими необхідно здійснити безспірне стягнення коштів, а саме: КПКВ 3034 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку», рахунок № НОМЕР_1 , КЕКВ 2730 - заборгованість за телекомунікаційні послуги - 151944,01 грн КПКВ 0180 «Керівництво і управління у відповідній сфері у містах республіканського АРК та обласного значення», рахунок № НОМЕР_2 , КЕКВ 2800 - судовий збір у сумі 2279,91 грн.

УДКСУ у м. Лисичанську направлено позивачу вимогу від 06 вересня 2017 року № 02-70/974, у якій зазначено, що кошторисні призначення та асигнування для виконання рішення Господарського суду Луганської області від 25 квітня 2017 року по справі № 913/230/17 за визначеними для безспірного стягнення рахунками відсутні, з огляду на що УДКСУ у м. Лисичанську вимагає здійснити заходи для виконання судового рішення.

Отримавши вимогу про вжиття заходів для виконання судового рішення від 06 вересня 2017 року № 02-70/974, УПСЗН звернулося до міського голови із службовою запискою від 12 вересня 2017 року № 8107, в якій просило винести на розгляд міської ради питання про перерозподіл бюджетних призначень по УПСЗН між кошторисами управління за рахунок економії бюджетних призначень з ТКВКБМС 0180 "Керівництво і управління у відповідній сфері у містах республіканського АРК та обласного значення» на ТКВКБМС 3034 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку" у загальній сумі 149051,00 грн.

З огляду на вищевикладене заступник міського голови з листом від 13 вересня 2017 року № 3825/01-06 звернувся до директора Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації за вжиттям заходів щодо виділення УПСЗН коштів за надані послуги зв`язку пільговим категоріям населення за 2016 рік у сумі 151944,01 грн для виконання рішення Господарського суду Луганської області.

Листом від 12 вересня 2017 року № 8108 УПСЗН повідомило УДКСУ у м. Лисичанську про вжиті заходи. Одночасно просило подати до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» про виділення коштів УПСЗН на виконання рішення суду для стягнення заборгованості за надані у 2016 році послуги зв`язку пільговим категоріям населення у сумі 151944,01 грн відповідно до пункту 49 Порядку № 845.

УДКСУ у м. Лисичанську зобов`язало УПСЗН вжити заходів для виконання судового рішення та повідомило, що на період виконання вимоги проведення платежів здійснюється лише за захищеними видатками, визначені Бюджетним Кодексом.

Не погоджуючись з такими висновками Управління державної казначейської служби України у м. Лисичанську, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарсько-процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIIІ від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIIІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ).

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону №1404-VIIІ).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 845) цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Пунктом 3 Порядку № 845 визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з приписами підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає: виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

Відповідно до пункту 25 Порядку № 845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

Пунктом 26 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на видатки в розрізі кодів економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 27 цього Порядку.

Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 845 для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов`язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов`язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник зобов`язаний привести у відповідність із такими бюджетними зобов`язаннями інші взяті ним бюджетні зобов`язання.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 845 орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

З дня визначення таких кодів та рахунків орган Казначейства повідомляє боржникові про здійснення безспірного списання коштів з його рахунків.

Пунктом 29 Порядку № 845 визначено, що у разі недостатності поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства у робочий день, що настає після закінчення строку, зазначеного у пункті 28 цього Порядку, надсилає до боржника запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

Приписами пункту 30 Порядку № 845 передбачено, що на період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника за всіма кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.

Приписами пункту 31 Порядку № 845 встановлено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань.

На період виконання вимоги орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів та здійснює проведення платежів за платіжними дорученнями боржника лише за захищеними видатками, визначеними Бюджетним кодексом України.

Пунктом 33 Порядку № 845 встановлено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Спеціально уповноваженим органом для виконання рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників є орган Казначейства.

Законом визначений алгоритм дій щодо виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників прийнятих судами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем вчинено дії, спрямовані на виконання вимог та встановлення асигнувань, достатніх для погашення заборгованості, в межах наданих йому повноважень, а саме: позивачем, з метою розблокування рахунків та виділення коштів для своєчасного отримання незахищеними верствами населення послуг з виплати та доставки соціальних допомог, неодноразово направлялись звернення (листи) до голови Сєвєродонецької міської ради, директора Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації.

Про вжиті заходи позивач повідомив відповідача.

Встанволено, що позивачем, в межах наданих йому повноважень, вжито всіх можливих заходів для виконання рішення господарського суду. Вжиття подальших заходів, таких як перерозподіл бюджетних призначень між кошторисами УПСЗН, виділення коштів з Державного бюджету України, від позивача не залежить.

Кошти на рахунку позивача, за визначеними кодами економічної класифікації видатків бюджету, відсутні, а додаткові субвенції з Державного бюджету на виконання рішення суду позивачу не виділялись.

Вищевказані обставині не заперечувались сторонами.

Тобто, судами встановлено, що позивачем фактично виконано вимогу від 06 вересня 2017 року № 02-70/974, вжито заходів для виконання судового рішення.

Те, що вжиті заходи не призвели до виконання рішення суду, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а встановлення відповідачем обмежень у проведенні платежів за платіжними дорученнями боржника, жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів.

Таким чином, неможливість виконання боржником рішення суду протягом двох місяців є підставою для передачі виконавчого документу до відповідного органу Казначейства для подальшого виконання. При цьому, орган казначейства зобов`язаний відновити здійснення платежів боржника, у тому числі по незахищеним статтям видатків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2019 року справа № 805/1543/118а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.

Посилання скаржника на правомірність своїх дій через відсутність коштів на зазначених позивачем рахунках необґрунтоване, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно- правових актах національного законодавства не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

За такого правового регулювання, предмета і підстав позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення адміністративного позову.

Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Європейський суд з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначив, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають скасуванню.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у місті Лисичанську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов