Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/1733/17 820/7062/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 (головуючий суддя - Мельников Р.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (колегія суддів: Спаскін А.О., судді - Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.)

у справі №820/7062/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державна фіскальна служба України

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ

У грудні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області (далі - Казначейство), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ та пеню за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, позивач просила стягнути з ДПІ річні відсотки та інфляційні збитки за несвоєчасне відшкодування ПДВ

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що у червні 2010 року вона подала ДПІ податкову декларацію та заяву про бюджетне відшкодування ПДВ. Правильність визначеного позивачем розміру бюджетного відшкодування було підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, проте незважаючи не неодноразові звернення ОСОБА_2 до відповідачів бюджетне відшкодування здійснено не було.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь ОСОБА_2 заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 102 853 грн. по декларації з ПДВ за травень 2010 року; стягнуто з Державного бюджету України в особі Казначейства на користь позивача пеню по п. 200.23 ст. 200 ПК України за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 36 276, 40 грн.; стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 1 500, 40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди неправильно застосували строк давності, передбачений статтею 102 Податкового Кодексу України та не врахували, що позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 99 КАС України шестимісячного строку.

У своєму відзиві позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними.

Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

21.12.2017 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

Сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалась постанова суду першої інстанції в частині, якою було частково відмовлено в задоволенні адміністративного позову, відтак предметом касаційного перегляду є законність судових рішень щодо часткового задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2010 позивач подала ДПІ податкову декларацію за травень 2010 року разом із заявою про бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку, за результатами якої контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 14.07.2010 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в сумі 102 853 грн. та податкове повідомлення рішення від 14.07.2009 про донарахування податку на додану вартість в сумі 30804грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 15 402 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 у справі №2-а-14009/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015, задоволено адміністративний позов ОСОБА_2, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 та подальші податкові повідомлення-рішення ДПІ, прийняті за результатами розгляду скарг ОСОБА_2

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 по справі №820/3476/16 визнано противоправною бездіяльність ДПІ що полягає у ненаданні органам Казначейства висновку із зазначенням суми відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року та зобов'язано ДПІ скласти та подати Казначейству висновок про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню ОСОБА_2 за травень 2010 року.

21.09.2016р. Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №820/3476/16.

Протягом жовтня-грудня 2016 року ОСОБА_2 неодноразово зверталась до ДПІ із заявами про добровільне виконання судового рішення від 28.07.2016, проте відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість на користь позивача не відбулось.

23.12.2016 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ та пені за прострочення бюджетного відшкодування.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено встановлений статтею 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) шестимісячний строк на звернення до суду з позовом про стягнення грошової суми.

Також безпідставним є посилання скаржника на неправильне застосування судами положень статті 102 Податкового Кодексу України, оскільки встановлений цією статтею строк давності не застосовується до правовідносин, що стосуються питань визнання заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість суми податку, не відшкодованої платнику протягом визначеного статтею 200 Податкового Кодексу України строку та на нарахування пені на суму такої заборгованості .

За наслідками розгляду справи судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що дії ДПІ не відповідають положенням статті 200 ПК України (у відповідній редакції), яка регламентує порядок здійснення бюджетного відшкодування на підставі заяви платника та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ №39 від 17.01.2011.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер