Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/19294/18 813/2010/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року (головуючий суддя Кухар Н.А.)

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Гулида Р.М., Шавель Р.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.В.»

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівські області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2014 року позивач звернувся в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівські області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно нараховано Товариству штрафн у розмірі 50% суми визначеного в податковому повідомленні-рішенні податкового зобов'язання.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 № 0001132210, винесене Державною податковою інспекцією у Сихівському районі Головного управління Міндоходів у Львівські області, в частині штрафної санкції на суму 125 751 грн. 50 коп.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.В.» судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили про безпідставність застосування до позивача штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення від 19.12.2011 №0003522321 та №000355231 скасовані в судовому порядку.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що контролюючим органом повторно протягом 1 095 днів визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження.

14 листопада 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначило, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податкове зобов'язання за попередніми податковими повідомленнями - рішеннями від 19.12.2011 №0003522321 та №000355231 було неузгодженим, оскільки останні були оскаржені позивачем в судовому порядку.

09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Т.В.Д» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 18 жовтня 2013 року №50/22-10/20796403.

На підставі акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2013 №0001132210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 754 508 грн., з яких 503 005 грн. за основним платежем та 251 503 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 6).

Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним в частині нарахованих Товариству штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає

суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку,зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання мотивоване повторним порушенням платником норм податкового законодавства, оскільки раніше податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.12.2011 № 0003522321 та № 000355231, якими збільшено ТОВ «Т.В.Д.» розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а-1737/12/1370, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова №0003522321 та №0003552321 від 29.12.2011.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки податкові повідомлення - рішення від 29.12.2011 №0003522321 та №0003552321 визнані протиправними та скасовані в судовому порядку, а тому відсутнє повторне самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова