Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018

м. Київ

№ К/9901/163/17

№234/11095/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Карпенко О.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (головуючий суддя - Василенко Л.А., судді - Гайдара А.В., Ястребової Л.В.),

у адміністративній справі № 243/6956/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області (далі - Управління ПФУ), Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, третя особа: Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління ПФУ щодо припинення виплати пенсії та бездіяльність щодо її невиплати з 1 березня 2017 року, зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість з 1 березня 2017 року, стягнути моральну шкоду в сумі 3000 грн., допустити постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є пенсіонером за віком та з 1 лютого 2015 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ. 1 березня 2017 року відповідачем йому призупинено виплату пенсії, оскільки ним не надано довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Вважає, що Управління ПФУ діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки підстави для такого припинення відсутні. Крім того, у зв'язку з незаконним припиненням виплати пенсії йому завдано моральну шкоду.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо припинення позивачу виплати пенсії та визнано протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати пенсії з 1 березня 2017 року. Зобов'язано відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії за віком, сплатити заборгованість за період, починаючи з 1 березня 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року постанову суду першої інстанції змінено. Виключено з другого абзацу резолютивної частини постанови словосполучення «…та визнати протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати…». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач всупереч конституційним гарантіям, без законних підстав, протиправно припинив позивачу ОСОБА_1 виплату пенсії, а тому право на пенсію останнього підлягає захисту шляхом поновлення її виплати.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача щодо припинення позивачу виплати пенсії протиправними, при цьому, вказав на помилковість висновку суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії, оскільки припинення нарахування та виплати пенсії позивачу свідчить про вчинення відповідачем саме дій, а не бездіяльності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у зв'язку з проведенням Пенсійним Фондом України перевірки контрольних заходів щодо наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, виплату пенсії позивачу з 1 березня 2017 року призупинено до з'ясування, оскільки заявником не було надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та заяву про отримання пенсійних виплат через банківську установу «Ощадбанк».

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що ОСОБА_1 з 1 березня 1998 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Луганська та отримував пенсію за віком. З 3 жовтня 2016 року проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, з 1 лютого 2015 року знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ. Листом від 20 червня 2017 року № 92/9-08-01-08 Управління ПФУ повідомило позивача про припинення виплати пенсії з 1 березня 2017 року та відмову в її виплаті, оскільки ним не було надано довідку про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, видану структурним підрозділом з питань соціального захисту населення за місцем проживання. Також роз'яснено, що для поновлення виплати пенсії необхідно звернутися до пенсійного фонду за місцем реєстрації як переселенцю та надати оригінали документів, що підтверджують проживання на підконтрольній Україні території та довідку, видану відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Як встановлено судами, виплату пенсії позивачу з 1 березня 2017 року припинено оскільки ним не надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Водночас статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Крім того, рішення про припинення виплати позивачу пенсії із зазначенням обґрунтованих причин з посиланням на нормативні акти, відповідачем не приймалось.

Відповідно до положення абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила) відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, 3 жовтня 2016 року його знято з реєстраційного обліку в місті Луганськ, і в цей же день зареєстровано за новим місцем проживання в місті Краматорську.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 березня 2017 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу та зобов'язали поновити її нарахування та виплату. При цьому, апеляційний суд правильно встановив, що відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у припиненні нарахуванні та виплаті пенсії, а тому правомірно змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.

Доводи касаційної скарги відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанови Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має вищу юридичну силу.

До того ж, постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 року, №136 від 18 лютого 2016 року, № 509 від 1 жовтня 2014 року, № 637 від 5 листопада 2014 року, на які посилається відповідач, приймалися задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, і не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок для осіб із таким статусом.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів попередніх інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2017 року в незміненій частині, та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді М.М. Гімон

А.Ю. Бучик

Л.Л. Мороз