Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2019 року у справі №826/27728/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа №826/27728/15

адміністративне провадження №К/9901/33756/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, Національної академії внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року (головуючий суддя Арсірій Р. О., судді Кузьменко В. А., Огурцов О. П. ) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (головуючий суддя Мєзєнцев Є. І., судді Файдюк В. В., Чаку Є. В. ),

УСТАНОВИЛ:

I. Суть спору

1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати незаконними і скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) від 22.10.2015 № 2169 о/с і наказ Національної академії внутрішніх справ від 27.10.2015 № 162о/с у частині звільнення його з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ та відрядження до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України (далі - МНДЦ при РНБО);

- визнати незаконними і скасувати накази МНДЦ при РНБО від 03.11.2015 № 86 о/с "Про призначення ОСОБА_1" і від 30.11.2015 № 107 о/с "Про звільнення з посади з відрядженням до Міністерства внутрішніх справ України";

- визнати незаконним і скасувати наказ МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с у частині звільнення його за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);

- поновити його на посаді професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи його бажання в подальшому працювати в системі МВС України України на науково-педагогічній посаді вільного найму;

- зобов'язати Національну академію внутрішніх справ здійснити перерахунок його середньомісячної заробітної плати за період з 22.10.2015 з урахуванням збільшення зарплат та відповідних надбавок у Національній академії внутрішніх справ та у системі МВС України у вказаний період;

- зобов'язати МВС України, Національну академію внутрішніх справ та МНДЦ при РНБО здійснити нарахування і провести йому виплату заробітної плати за фактично виконувану роботу до 15.12.2015 та за весь час вимушеного прогулу.

2. Позов мотивував тим, що всупереч пункту 75 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення) його було звільнено з Національної академії внутрішніх справ та відряджено до МНДЦ при РНБО, яке фактично є структурним підрозділом Національної академії внутрішніх справ, не маючи статусу юридичної особи. Після цього МВС України незаконно звільнило його зі служби в запас через скорочення штатів, не обґрунтувавши відсутності можливості подальшого використання його на службі та незважаючи на виявлене ним бажання працювати в лавах Національної поліції України або у системі МВС.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с "По особовому складу" в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, прикомандированого до МНДЦ при РНБО, з
06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення. Поновлено ОСОБА_1 на службі із залишенням в кадрах МВС України з
07.11.2015. Зобов'язано МВС України розглянути питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 в органах МВС України, як особи, прикомандированої до МНДЦ при РНБО, а також прийняти відповідне рішення. Стягнуто з МВС України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2015 по 20.02.2017 у розмірі 114
495,12 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Поновлюючи ОСОБА_1 на службі в кадрах МВС України, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача з підстави скорочення штатів відбулося з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження відмови позивача від проходження служби в поліції чи апараті МВС, не прийняття позивача на службу в поліцію, а також неможливості його подальшого використання на службі.

5. Рішення судів у частині відмови в задоволенні позовних вимог до Національної академії внутрішніх справ про поновлення позивача на посаді професора кафедри економіко-правових дисциплін з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про здійснення перерахунку заробітної плати з 22.10.2015 обґрунтоване тим, що на час звільнення позивач не проходив службу в штаті Національної академії внутрішніх справ, а його звільнення відбулося на підставі наказу МВС України.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

6. У касаційній скарзі МВС України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

7. За доводами відповідача, у зв'язку з повною ліквідацією органів внутрішніх справ подальше використання працівників на службі є неможливим, а їх працевлаштування в новоутвореній установі не є обов'язком роботодавця. Позивач не звертався з рапортом щодо подальшого проходження служби у Національній поліції, що свідчить про його відмову від проходження служби та є достатньою правовою підставою для звільнення через скорочення штатів. Поновлення ОСОБА_1 на службі із залишенням в кадрах МВС України та покладення на останнього обов'язку вирішити питання про подальше проходження позивачем служби в органах МВС України, не відновлює прав позивача, зважаючи на скорочення всіх посад у Міністерстві та ОВС загалом. При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу суди не врахували, що в силу пункту 24 Положення час вимушеного прогулу оплачується не більш як за один рік, а також залишили поза увагою той факт, що позивач з 30.12.2015 по 22.04.2016 був працевлаштований і отримував заробітну плату в Університеті сучасних знань.

8. У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій про скасування наказу МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с та поновлення його на роботі саме в МВС України, в кадрах якого він перебував та зі служби в якому його було звільнено оскаржуваним наказом. Вважає також правильним розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки справа розглядалася в суді понад один рік не з вини позивача і чинним законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку, зокрема, на суму заробітної плати, отриманої за новим місцем роботи.

9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

10. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15 серпня 1995 року.

11. Наказом Національної академії внутрішніх справ МВС України від 11.04.2014 № 49 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника, призначено професором кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ.

12. Наказом МВС України від 22.10.2015 № 2169 о/с відповідно до пункту 75 Положення та пункту 5 Указу Президента України від 01.12.1994 № 714/94 "Про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю" підполковника міліції ОСОБА_1 відряджено до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю із залишенням у кадрах МВС України, звільнивши його з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ.

13. Підставою видання вказаного наказу зазначено лист МНДЦ при РНБО від
22.09.2015 № 285 та рапорт ОСОБА_1 від 16.10.2015 про згоду із переведенням для подальшого проходження служби до МНДЦ при РНБО.

14. На виконання цього наказу 27.10.2015 Національною академією внутрішніх справ видано наказ № 162 о/с про відрядження ОСОБА_1 з 22 жовтня 2015 року до Міжвідомчого науково- дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю із залишенням у кадрах МВС України та звільненням з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін.

15. Наказом МНДЦ при РНБО від 03.11.2015 № 86 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, який прибув з Національної академії внутрішніх справ України, з 22 жовтня 2015 року призначено на посаду заступника начальника відділу - керівника групи по боротьбі з корупцією з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки.

16. Наказом МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с підполковника міліції ОСОБА_1, прикомандированого до МНДЦ при РНБО, звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройний Сил за підпунктом "г" пункту 64 (через скорочення штатів) Положення.

17. На підставі вказаного наказу МНДЦ при РНБО видано наказ від 23.11.2015 № 98 о/с про відрядження співробітників Центру, в тому числі ОСОБА_1, з 06 листопада 2015 року до Національної академії внутрішніх справ.

18. Іншим наказом МНДЦ при РНБО від 30.11.2015 № 107 о/с, також виданим на підставі наказу МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с, ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року звільнено з посади заступника начальника відділу - керівника групи по боротьбі з корупцією з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки МНДЦ при РНБО з відрядженням до МВС України.

з

V. Позиція Верховного Суду

19. За приписами частин 1 і 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Сторони погодились з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову. Суперечливі позиції сторін стосуються правомірності наказу МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с, а також питань поновлення ОСОБА_1 на службі, розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та обов'язку МВС України розглянути питання про подальше проходження позивачем служби в органах МВС України.

21. На час виникнення спірних правовідносин порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ регулювався Законом України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" та Положенням.

22. За змістом статті 9 Закону України "Про міліцію" на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

23. Законом України від 10.01.2002 № 2925-III "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" затверджено таку загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України: Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління; головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; головний орган військового управління, оперативно-територіальні об'єднання, з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.

24. Особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу визначені в розділі VIII Положення.

25. Так, згідно з пунктом 75 Положення особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

26. Відповідно до пунктів 76-78 Положення особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням; їх призначення на посади та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ або його органами, переміщення цих осіб провадиться в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ; ці особи користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ; усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють.

27. Пунктом 82 Положення встановлено, що особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій (включаючи осіб, прирівнюваних до них), звільняються зі служби за підставами і в порядку, що передбачені пунктами 62-74 цього Положення. Звільнення зазначених осіб провадиться за поданням відповідних міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій.

28. Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби зазначеними особами здійснюється Міністерством внутрішніх справ та його органами (пункт 84 Полоежння).

29. В абзаці п'ятому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від
26.11.2003 № 1831 "Деякі питання відрядження осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції до органів виконавчої влади, інших цивільних установ" передбачено, що звільнення з посад відряджених осіб здійснюється за погодженням з Міністром внутрішніх справ керівниками цивільних установ з наступним направленням відряджених осіб у розпорядження Міністерства внутрішніх справ:

30. За приписами підпункту "г" пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

31. Закон України "Про міліцію" втратив чинність згідно із Законом України від
02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", який з урахуванням положень пункту 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію" та дати його опублікування (06.08.2015) набрав чинності з 07 листопада 2015 року, крім пунктів 1,2,3,7-13,15,17-18 розділу XI "Прикінцеві та Перехідні положення" Законом України від 20.12.1990 № 565-XII "Про міліцію", які набрали чинності з 07 серпня 2015 року.

32. Відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

33. Пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним Закону України "Про Національну поліцію", упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

34. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів (пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію").

35. Отже, наведені норми розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" та Положення, на які зроблено посилання в оскаржуваному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

36. Таким чином, при вирішенні питання про звільнення через скорочення штатів працівника міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

37. Правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи є однією із гарантій забезпечення права громадян на працю, передбачених у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

38. Приписами пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП обумовлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

39. пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

40. Згідно з частинами 1 і 3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

41. Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

42. Як установлено судами, під час розгляду справи позивач повідомив, що не мав наміру звільнятися з правоохоронних органів та бажав продовжувати службу. Такі доводи позивача підтверджуються, зокрема, листом заступника керівника МНДЦ при РНБО від 02.11.2015 № 309, адресованим начальнику Департаменту кадрового забезпечення МВС України, про розгляд питання щодо прийняття на службу в поліцію та Міністерство внутрішніх справ співробітників Центру, які бажають продовжити службу, в тому числі позивача.

43. За наведеного нормативно-правового регулювання та з урахуванням зазначених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку щодо безпідставності доводів МВС України про те, що позивач не виявив бажання продовжити службу в поліції або Міністерстві внутрішніх справ та відсутня обґрунтована можливість його подальшого використання на службі.

44. У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про порушення процедури звільнення позивача зі служби в запас через скорочення штатів, без урахування особливостей проходження ним служби як відрядженого працівника, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу МВС України від 06.11.2015 № 2388 о/с.

45. Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

46. Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

47. Під незаконним звільненням слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.

48. У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

49. З огляду на викладене суди попередній інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про поновлення позивача на службі із залишенням в кадрах МВС України як такого, що не обіймав штатної посади в органах внутрішніх справ на момент звільнення.

50. Рішення суду першої інстанції, підтримане апеляційною інстанцією, в частині покладення на МВС України обов'язку розглянути питання про подальше проходження служби ОСОБА_1 в органах МВС України як особи, прикомандированої до МНДЦ при РНБО, та прийняти відповідне рішення не суперечить повноваженням відповідача, а також способам судового захисту і повноваженням суду при вирішенні справи, визначеним у статтях 105 і 162 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

51. Доводи касаційної скарги щодо необхідності стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більш як за один рік не узгоджуються з приписами абзацу другого пункту 24 Положення і частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), згідно з якими якщо заява про поновлення на службі (роботі) розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу (працівника), така особа має право на отримання грошового забезпечення (середнього заробітку) за весь час вимушеного прогулу. Вини позивача у розгляді справи понад один рік судами не встановлено.

52. Доводи МВС України щодо зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму отриманої позивачем заробітної плати за новим місцем роботи не ґрунтуються на положеннях абзацу першого пункту 24 Положення і частини 2 статті 235 КЗпП, якою передбачено виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і не визначено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Аналогічний висновок щодо застосування статті 235 КЗпП викладений у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (справа № 6-511цс16), у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року (справа № 758/15355/15-ц), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року (справа № 826/808/16).

53. Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий: С. А. Уханенко

Судді: О. В. Кашпур

О. Р. Радишевська