Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.09.2020 року у справі №826/247/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа №826/247/16

адміністративне провадження №К/9901/25699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 (Головуючий суддя Безименна Н. В., судді: Кучма А. Ю., Аліменко В. О.)

у справі № 826/247/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування наказу, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м.

Києві), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Крижанівського В. І. від 17 грудня 2015 року №2440 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві Зубченко О. Г. по проведенню нею документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014;

визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Зубченко О. Г. по складанню акта № 23/12-01/ НОМЕР_1 від 19.01.2016 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по
31.12.2014";

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 січня 2016 року № Ф 231201 зі сплати єдиного внеску на суму 213 246,66 грн;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.03.2016 року № Ф 3887-16 в загальній сумі 235 522,72 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Корнієвської О. М. № 0002911201/12-01 від 08.02.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 30 693,95 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00029212-01 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2016 на суму 239 754,45 грн за основним платежем та на суму 60 448,61 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.

Києві від 17 грудня 2015 року № 2440 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1:

визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з
01.01.2012 по 31.12.2014;

визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 січня 2016 року № Ф 231201 зі сплати єдиного внеску на суму 213 246,66 грн;

визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.03.2016 року № Ф 3887-16 в загальній сумі 235 522,72 грн;

визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0002911201/12-01 від 08.02.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 30 693,95 грн;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00029212-01 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2016 року на суму 239
754,45 грн. за основним платежем та на суму 60 448,61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у податкового органу не було передбачених законом підстав для прийняття спірного наказу. Відповідачем безпідставно застосовано до позивача абзац 4 підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. Контролюючий орган не мав підстав повторно виставляти позивачу податкову вимогу з одних тих самих підстав. Податковий кодекс України не містить визначення того, які саме особи належать до категорії населення. Призначаючи перевірки терміном на 5 днів відповідач значно звузив права позивача на надання до перевірки документів, оскільки за правилами підпункту 39.5.3 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України надання платником податків документів відбувається згідно з вимогами підпункту 39.5.3 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дати початку перевірки. Судом апеляційної інстанції взагалі не встановлено правомірності здачі позивачем в оренду нежитлового приміщення приватному нотаріусу Голяченко М. В. та обставинам належності вказаного приміщення позивачу на праві власності. Судом апеляційної інстанції були дослідженні докази, надані відповідачем, які не надавалися до суду першої інстанції та є неналежними та недопустимими. Судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок щодо дотримання податковим органом вимог законодавства при направленні ним запиту. Судом не зазначено будь-яких мотивів для скасування постанови окружного суду в частинах відмови у задоволенні позову.

Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від
20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України податковим органом було направлено на адресу позивача запит про надання інформації стосовно взаєморозрахунків з самозайнятою особою Голяченко М. В. від 16 вересня 2015 року № 9851/Л/26-59-17-01, в якому у зв'язку з проведенням перевірки Голяченко М. В. просив надати письмові пояснення та документальні підтвердження правових та фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та самозайнятою особою Голяченко М. В. (а. с. 11), на яку позивач надав відповідь про те, що запит не містить в собі жодної з підстав, визначених у пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для надання запитуваних у ньому документів.

17 грудня 2015 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було прийнято наказ № 2440 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" (а. с. 12).

Надалі посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 19.01.2016 № 23/12-01/ НОМЕР_1 (а. с. 38-48).

Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України - отримання платником єдиного податку на II гр. доходу від провадження діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України;

підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.5 статті 177, пункту 177.1 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України - неподання до податкового органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012,2013 та 2014 роки, невизначення доходу, що підлягає оподаткування податком на доходи фізичних осіб в період з 01.04.2012 по 31.12.2014 р. в сумі 1 451 540,00
грн. (в т. ч. з період з 01.04.2012 по 31.12.2012 - 294 000 грн, в 2013 році - 580 540 грн, в 2014 році - 577 000 грн);

за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 239 754,45 грн (в т. ч. за 2012 рік - 48 048,57 грн, за 2013 рік - 95 939 грн, 04 грн, за 2014 рік - 95 766,84 грн);

пункту 4 частини 1 статті 1, частини 3 статті 7, пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 4 статті 1, частини 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'якове державне соціальне страхування" - не подано до податкового органу звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 та 2013 роки, невизначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет на суму 213 246,55 грн. (в т. ч. за 2012 рік - 55 286,83 грн, 2013 рік - 76 811,87 грн, 2014 рік - 81 147,96 грн).

На підставі акта та за результатами перевірки відповідачем винесено податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2016 № NФ 231201, згідно якою заборгованість зі сплати єдиного внеску ФО-П ОСОБА_1 становить 213 246,66 грн. та від 09.03.2016 № Ф 3887-16, згідно з якою станом на 29.02.2016 заборгованість ОСОБА_1, склала 235 522,72 грн.

Також, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 № 00029212-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 300 203 грн. 06 коп, з яких за основним платежем - 239 754 грн 45 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 60 448
грн 61 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.02.2016, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 30
693,95 грн (а. с. 51,53).

Щодо доводів позивача про порушення податковим органом процедури проведення перевірки та правомірності прийняття спірного наказу.

За правилами пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (в редакції на дату надсилання запиту) контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, у тому числі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів зазначає, що запит контролюючого органу про надання платниками податків податкової інформації надсилається у випадку обґрунтованого сумніву (підтвердженого отриманою у встановленому законом порядку інформацією) податкового органу щодо дотримання платником податку вимог законодавства та з метою надання можливості платникам податків усунути такі сумніви поясненнями та документами, які підтверджують такі пояснення, для спростування висновків податкового органу про ймовірні порушення. У випадку ненадання відповіді та запитуваної інформації на запит контролюючого органу, що оформлений у відповідності до норм Податкового кодексу України, у податкового органу відсутня можливість перевірити отриману інформацію про можливі порушення платниками податків податкового законодавства, наслідком чого є призначення перевірки у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Таким чином, наявність у податкового органу податкової інформації, що вказує про ймовірні порушення позивачем вимог податкового законодавства, не свідчить беззаперечно про те, що такі порушення мають місце. Задля надання можливості платнику податків спростувати таку інформацію і направляється запит податкового органу.

Посилання позивача на окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.

З наявного в матеріалах запиту вбачається, що в ньому зазначено юридичну (пункт
73.3 статті 73 Податкового кодексу України з врахуванням вимог абз. 2 пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245) та фактичну підстави (у зв'язку з проведенням планової перевірки самозайнятої особи Голяченко Марії Василівни) для направлення запиту.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ймовірні порушення виявлені під час перевірки Голяченко М. В. підпадають під визначення такої підстави для направлення запиту як податкова інформація, отримана в установленому законом порядку. Крім того Податковим кодексом України визначено, що Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України. Відтак, суд визнає прийнятним посилання в запиті, як на підставу направлення такого, на Постанову Кабінету Міністрів України від
27.12.2010 № 1245.

Таким чином колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог лише з підстав недоліків в оформленні запиту податкового органу.

Щодо встановлених перевіркою строків для проведення такої.

За правилами пункту 78.6 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені пункту 78.6 статті 78 Податкового кодексу України.

Тривалість перевірок, визначених у пункту 78.6 статті 78 Податкового кодексу України (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у пункту 78.6 статті 78 Податкового кодексу України, тривалість яких встановлена у пункту 78.6 статті 78 Податкового кодексу України), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів (пункт 82.2 статті 82 Податкового кодексу України).

Положення пункту 39.5.2.3 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 Податкового кодексу України, на які посилається позивач, стосуються підстав для перевірки контрольованих операцій.

Положення ж пункту 82.2 статті 82 Податкового не містять обмежень щодо проведення позапланових перевірок тривалістю не менше 10 днів.

Щодо факту вчиненого позивачем порушення.

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) друга група платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п'ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.

Підпунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Підпунктом 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України в редакції на час проведення перевірки)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем та Голяченко М. В. як приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було укладено договір найму (оренди) нежитлових приміщень. Тобто позивач, як платник спрощеної системи оподаткування 2 групи, здаючи в оренду самозайнятій особі нежитлове приміщення, здійснював діяльність, що не передбачена пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, оскільки судами встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку другої групи та здійснював діяльність з надання в оренду власного нерухомого майна. Протягом перевіреного періоду позивачем здавалося в оренду приміщення приватному нотаріусу Голяченко Марії Василівні, що відповідає умовам договору.

Відповідно до вимог підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем здійснювалася діяльність, що не зазначена у свідоцтві платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, оскільки підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України пов'язує надання послуг певному колу осіб (платникам єдиного податку та/або населенню), до якого приватних нотаріусів не віднесено.

Разом з тим, як слідує з акта перевірки та не є спріним між сторонами Голяченко М. В. не є платником єдиного податку. Відтак відповідно до вимог пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України надання в оренду приміщень самозайнятій особі не підпадає під вид діяльності, який дає право застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме у даному випадку бути платником єдиного податку другої групи.

Щодо поняття "населення" у розумінні підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що воно не є специфічним, а використовується у загальному значенні.

Населення - сукупність людей, які перебувають у межах даної держави і підлягають її юрисдикції. До складу населення входять громадяни даної держави, іноземні громадяни, які живуть у цій державі тривалий час, особи без громадянства та особи з подвійним і більше громадянством.

Щодо доводів про повторне надсилання податкової вимоги. З матеріалів справи вбачається, що податкові вимоги були прийняті відповідачем на підставі статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в порядку встановленому Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, якими не встановлено заборони щодо прийняття повторної вимоги у разі збільшення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в зв'язку з нарахуванням штрафних санкцій.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга не містить доводів щодо розміру та порядку донарахування вказаних грошових зобов'язань.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. ВасильєваСудді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко