Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2020 року у справі №826/11228/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 826/11228/16

адміністративне провадження № К/9901/37105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/11228/16

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Грибан І. О., суддів: Беспалова О. О., Парінова А. Б. ),

установив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" Андронова Олега Борисовича при розгляді вимоги щодо відшкодування коштів за вкладом позивача;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Інтеграл-Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Інтеграл-Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

4.11 травня 2017 року Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича, оформлену листом №07-2/2473 від 30.12.2015 щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) №3344-ФДУм "Універсальний" від
15.04.2015.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Інтеграл-Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судові витрати в сумі 1102,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Інтеграл-Банк" за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6.20 липня 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" Андронова Олега Борисовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

7. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" від 07.07.2015 обрано Наглядову раду банку, до складу якої, зокрема, обрано незалежним членом ОСОБА_2, яка є дружиною позивача.

З листа Національного банку України №26-0005/68487 від 15.08.2016 вбачається, що ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, був визначений пов'язаною з банком особою саме ПАТ "Інтеграл-Банк", який і надавав інформацію про нього, як про пов'язану особу (а. с.26).

Доказів оскарження рішення Банку про визнання позивача пов'язаною з Банком особою матеріали справи не містять.

Позивач включений до переліку пов'язаних з Банком осіб, що в свою чергу виключає право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8.08 серпня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з тим, в межах спірних правовідносин, позивач у примусовому порядку на підставі рішення відповідача був позбавлений прав на належне йому майно, що за своєю суттю є конфіскацією майна.

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі №826/11228/16.

10.13 березня 2018 року вказана касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: Гімон М. М. (головуючий суддя), Мороз Л. Л., Бучик А. Ю.

12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року №843/0/78-19, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т. Г., суддів Стеценка С. Г., Тацій Л. В.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.15 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Інтеграл-Банк" укладено Договір банківського вкладу (депозиту) № 3344-ФДУм "Універсальний" в національній валюті та відкрито рахунок №2635 4 371501, на який зараховано кошти у сумі 92500,00 грн. на строк з 15 квітня 2015 року по 18 квітня 2016 року з нарахуванням 19,5% річних.

Відповідно до квитанції №CASH_39028 від 15 квітня 2015 року на рахунок позивача зараховано 92500,00 грн., призначення платежу: особистий внесок вкладника згідно договору №3344-ФДУм від 15 квітня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 606 від 15 вересня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення №170 від 16 вересня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Інтеграл-Банк".

Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві "Інтеграл-Банк" (далі - ПАТ "Інтеграл-Банк") запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 16 вересня 2015 року до 15 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Інтеграл-Банк", визначені статтями 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову Олегу Борисовичу строком на три місяці з 16 вересня 2015 року по 15 грудня 2015 року включно.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №816 від 25 листопада 2015 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №210 від 26 листопада 2015 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Інтеграл-Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно якого розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Інтеграл-Банк", визначені, зокрема, статтями 37,38,47-51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Андронову Олегу Борисовичу на два роки з 27 листопада 2015 року до 26 листопада 2017 року включно.

18 грудня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Інтеграл-Банк" із заявою, у якій просив включити його в перелік осіб, які мають право на отримання відшкодування по депозитному договору за рахунок Фонду.

Уповноважена особа листом № 07-2/2473 від 30 грудня 2015 року повідомила позивача, що згідно з пунктом 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує кошти, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про піднесення кого банку до категорії неплатоспроможних.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

15. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - ~law21~, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

~law22~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law23~, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн.

Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з положеннями ~law24~ Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law25~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law26~.

Отже, ~law27~ пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10
грн. ; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 15 вересня 2015 року № 606 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Інтеграл-банк" до категорії неплатоспроможних" на депозитному рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) № 3344-ФДУм "Універсальний" в національній валюті від 15 квітня 2015 року, укладеного між ПАТ "Інтеграл-банк" та позивачем, знаходилась сума 92500,00 гривень.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду на підставі ~law28~.

~law29~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Згідно з положеннями ~law30~ (у редакції, чинній на момент віднесення ПАТ "Інтеграл-банк" до категорії неплатоспроможних) Фонд не відшкодовує кошти, зокрема, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Відповідно до пунктів 3 та 7 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент віднесення ПАТ "Інтеграл-банк" до категорії неплатоспроможних) пов'язаними з банком особами є, зокрема, керівники банку; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини (у тому числі керівників банку).

У свою чергу, частиною 1 статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку. Частиною першою статті 2 цього ж Закону передбачено, що асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що на момент укладення договору банківського вкладу та зарахування грошових коштів, чинною була інша редакція ~law34~. Зокрема, положеннями пункту 4 частини четвертої цієї статті (у редакції, чинній на момент укладення договору) передбачалось, що Фонд не відшкодовує кошти розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік.

Тобто на момент укладення договору і розміщення коштів на відкритому відповідно до нього рахунку на позивача не поширювались обмеження щодо відшкодування коштів за вкладом за рахунок ФГВФО, визначених ~law35~, тобто позивач мав "легітимні очікування" стосовно поширення гарантій ФГВФО на вклад, розміщений у банку.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що, за загальним правилом, особа не може бути позбавлена права власності і права на вклад внаслідок внесення змін до закону. Разом з тим гарантії цього права, у тому числі обов'язок держави нести додаткову відповідальність через систему гарантування вкладів фізичних осіб, можуть зазнавати змін шляхом прийняття відповідних законів. При цьому, використання особою такої гарантії пов'язане із моментом, коли особа виявила реальний намір використати відповідну гарантію, тобто реалізація волевиявлення особи у встановленій формі та встановленому порядку. У подальшому, зміна закону за загальним правилом не може впливати на обсяг гарантій, якими особа виявила намір скористатися.

16 липня 2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку", який набув чинності з 12 серпня 2015 року. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку", зокрема, було внесено зміни до ~law38~, відповідно до яких пункт 4 частини другої викладено у новій редакції.

Таким чином, у справі, що розглядається, під час укладення договору банківського вкладу та розміщення коштів на рахунку позивача (15 квітня 2015 року) чинною була редакція ~law39~, відповідно до якої на позивача не поширювались обмеження щодо відшкодування гарантованої суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО. Однак, на дату запровадження у ПАТ "Інтеграл-банк" тимчасової адміністрації (16 вересня 2015 року) та у подальшому складання списків вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, набула чинності нова редакція ~law40~, яка встановлювала обмеження щодо відшкодування суми вкладу, розміщеного будь-якою пов'язаною з банком особою, включно з асоційованою особою керівника банку (статті 42, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Вирішуючи питання про те, яка редакція ~law42~ має бути застосована до спірних правовідносин (які тривають у часі), колегія суддів враховує, що особливістю провадження в адміністративних справах є те, що за загальним правилом спір вирішується шляхом оцінювання правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у певний момент часу (момент прийняття рішення або вчинення дії за зверненням суб'єкта приватного права; момент неприйняття рішення (нездійснення дії), коли існував відповідний обов'язок щодо його прийняття (здійснення дії). При цьому, зміна законодавчого регулювання відповідних обов'язків суб'єкта владних повноважень у майбутньому, як правило, не впливає на оцінку судом правомірності його дій, рішень або бездіяльності у момент їх фактичного здійснення (прийняття), незалежно від інстанції та часу розгляду позову, апеляційної або касаційної скарги.

Разом з тим, суб'єкт приватного права, за загальним правилом, не позбавлений права повторного звернення до суб'єкта владних повноважень з аналогічним зверненням та, у випадку незгоди з новим рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, - звернення до адміністративного суду, оскільки у зв'язку зі змінами законодавчого регулювання змінилась й підстава позову.

Означений підхід повною мірою відповідає принципу правової визначеності та не суперечить праву особи на ефективний судовий захист.

Відступлення від такого підходу можливе у виняткових випадках, зокрема, за умови, коли суб'єкт приватного права мав "легітимні очікування" стосовно рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не були реалізовані у зв'язку з тим, що суб'єкт владних повноважень прийняв протилежне рішення, обґрунтовуючи його законодавчими змінами, які у свою чергу не повністю відповідають принципу пропорційності.

Зокрема, відповідно до пункту 8 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У справі, що розглядається, суд бере до уваги, що у позивача існували "легітимні очікування" на момент укладення договору банківського вкладу та розміщення коштів на рахунку, зумовлені як положеннями закону, так і умовами договору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №813/2815/17, від 01.08.2019 у справі №822/543/16 та від 26.03.2020 у справі №826/27738/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ~law43~, кошти надійшли на рахунок в ПАТ "Інтеграл-банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ~law44~. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів ~law45~.

Відтак, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

17. Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

18. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі № 826/11228/16 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2017 року у справі № 826/11228/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

Л. В. Тацій