ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 815/7420/16

провадження № К/9901/9979/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, прийняту у складі судді Бутенка А. В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Семенюк Г. В. (доповідач), Крусян А. В., Яковлєв О. В.

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держспоживслужби в Одеській області (далі також ГУ Держспоживслужби в Одеській області, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу № 328-К в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 13 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавтсва Управління захисту споживачів, 14 грудня 2016 року за угодою сторін, відповідно до частини другої статті 86 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон України «Про державну службу»);

1.2. зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавтсва Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з 13 грудня 2016 року;

1.3. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2016 року по день поновлення на посаді з розрахунку середньомісячної заробітної плати з вирахуванням відповідних внесків і платежів.

2. Позов обґрунтований протиправністю звільнення позивача із займаної посади як такого, що відбулося з порушенням норм законодавства про державну службу та трудового законодавства, а саме: звільнення позивача відбулося без його згоди, адже відповідної заяви він не підписував і не подавав.

3. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, представник відповідача наголошував на правомірності спірного наказу про звільнення позивача та відсутності підстав для задоволення позову.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Наказ відповідача від 13 грудня 2016 року №328-к виданий на підставі частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін, на підставі заяви ОСОБА_1 .

5. Суд першої інстанції дослідив оригінал особової справи позивача разом із заявою від 13 грудня 2016 року про звільнення за угодою сторін 14 грудня 2016 року.

6. Ухвалою від 9 березня 2017 року суд призначив у справі судову почеркознавчу (графологічну) экспертизу для з`ясування питання: чи написана та підписана заява ОСОБА_1 від 13 грудня 2016 року про звільнення з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області ним власноруч.

7. Відповідно до висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2017 року № 17-1800:

« 1. Рукописний текст наданої на експертизу заяви (про звільнення з посади) на ім`я в.о. начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Одеській області Поповського С.А. від 13.12.2016 укладеної від імені ОСОБА_2 (архівна справа №25, арк.с. 2), виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Підпис від імені ОСОБА_1 у наданій на експертизу заяві (про звільнення з посади) на ім`я в.о. начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Одеській області Поповського С.А. від 13.12.2016 розміщений в нижній частині документу в рядку « ОСОБА_1 13.12.2016» (архівна справа №25, арк.с. 2), виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою.

Досліджений підпис від імені ОСОБА_1 , виконаний з наслідуванням підпису (підписам) ОСОБА_1 ».

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, позов задовольнив повністю:

8.1. визнав протиправним та скасував наказ по особовому складу № 328-К в.о. начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області Поповського С. А. від 13 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 , начальника відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавтсва Управління захисту споживачів, 14 грудня 2016 року за угодою сторін, відповідно до частини другої статті 86 Закону України «Про державну службу»;

8.2. поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства Управління захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з 14 грудня 2016 року;

8.3. стягнув з ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 грудня 2016 року по 21 листопада 2017 року в сумі 33843,81 гривень.

9. Таке своє рішення суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, мотивував тим, що оскільки заяву про звільнення за угодою сторін позивач не подавав, підстави для його звільнення за статтею 86 Закону України «Про державну службу» були відсутні.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення з боку судів першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права.

11. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

14. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

18. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу».

19. Пункт 3 частини першої статті 83 зазначеного Закону серед підстав для припинення державної служби виокремлює припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін.

20. Так, відповідно до статті 86 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.

Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб`єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов`язків державним органом.

Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

21. За змістом частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду та розгляду справи в суді першої інстанції, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

22. Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

23. Встановлені судами фактичні обставини справи, а саме звільнення позивача на підставі заяви, яка підписана іншою особою, дають підстави для висновку про протиправність такого звільнення.

24. Верховний Суд констатує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оспорюваного наказу.

25. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

26. Отже, правильними є висновки судів першої й апеляційної інстанцій про протиправність спірного наказу і наявність підстав для їх скасування із поновленням позивача на роботі.

27. Аргументи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.

28. Визначені судом першої інстанції період вимушеного прогулу та сума середнього заробітку за час такого прогулу не є предметом касаційного оскарження.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

29. За наведеного правового регулювання й обставин справи суд касаційної інстанції констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка.

30. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року у справі № 815/7420/16.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова