Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.04.2018 року у справі №820/4144/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 червня 2018 року

справа №820/4144/17

адміністративне провадження №К/9901/48365/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у складі судді Бадюкова Ю. В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у складі колегії суддів Калиновського В. А., Кононенко З. О., Бондара В. О. у справі № 820/4144/17 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 18 листопада 2016 року № 130/20-30-40/НОМЕР_1, № 131/20-30-40/НОМЕР_1, № 132/20-30-40/НОМЕР_1, відповідно, здійснення роздрібної торгівлі без ліцензії, зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, та продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку.

13 грудня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовані рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій від 18 листопада 2016 року № 130/20-30-40/НОМЕР_1, № 131/20-30-40/НОМЕР_1 та № 132/20-30-40/НОМЕР_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних рішень внаслідок не доведення наявності складу правопорушень, покладених в основу їх прийняття.

19 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 15, 15-3, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790 (далі - Порядок № 790), статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій щодо винесення спірних рішення. Скаржник просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

20 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/4144/17.

08 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів касаційної скарги і просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

30 травня 2018 року справа № 820/4144/17 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 28 жовтня 2002 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №964682.

18 листопада 2016 року податковим органом відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР прийнято спірні рішення про застосування фінансових санкцій.

Склад податкового правопорушення доводиться на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ХА №002409, складеного 12 вересня 2016 року працівниками Новобаварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо громадянки ОСОБА_2 за частиною 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судами попередніх інстанцій серед іншого встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Єфремівської сільської ради Первомайського району Харківської області від 20 жовтня 2016 року №47 накладено на громадянку ОСОБА_2 адміністративний штраф у розмір 510 гривень за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними і тютюновими виробами.

Судом першої інстанції встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серія від 12 вересня 2016 року НОМЕР_2, місцем продажу визначено АДРЕСА_1, а у рішенні Єфремівської сільської ради №47 від 20 жовтня 2016 року вказано, що ОСОБА_2 здійснила продаж пива неповнолітній особі за адресою АДРЕСА_2.

Письмові пояснення неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не містять точної адреси місця продажу алкогольних напоїв. ОСОБА_5 у своїх поясненням вказує, що придбання алкогольних напоїв здійснено у кіоску сірого кольору по Григоровському шосе у м. Харкові. Дослідження змісту рапорту оперуповноваженого та листа т.в.о. начальника управління превентивної діяльності ОСОБА_6 вказані суперечності не усунули.

Щодо торгівлі без ліцензії

Рішенням № 130/20-30-40/НОМЕР_1 за порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії, застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР передбачено відповідальність суб'єктів господарювання у разі здійснення, серед іншого, роздрібної торгівлі, алкогольними напоями без наявності ліцензій у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обґрунтовано висновувалися з того, що склад податкового правопорушення має бути доведений допустимими та належними доказами у справі.

Верховний Суд зазначає, що застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, можливе лише за умови встановлення та доведення складу правопорушення, а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії. Відтак склад правопорушення є наявним у разі сукупності ознак - відсутність ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та факт збуту такої продукції, зафіксований у порядку визначеному діючим законодавством.

Протокол є основною і обов'язковою формою фіксації факту адміністративного правопорушення, який повинен відповідати вимогам, що висуваються до його процесуальної форми і змісту і регламентовані статтями 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі положень частини третьої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), так само як і вимог статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожен доказ має бути належним і допустимим. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що протокол про адміністративне правопорушення, отриманий з порушенням вимог законодавства, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції), не може визнаватися допустимим доказом і за відсутності інших доказів у справі, які підтверджують факт вчинення правопорушення, не може бути підставою для винесення рішення про застосування фінансових санкцій.

Щодо зберігання алкогольних напоїв.

Рішенням № 131/20-30-40/НОМЕР_1 за порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР, а саме зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Частиною 37 статті 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Розмір штрафних санкцій за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, визначено у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт зберігання товарів у магазині позивача встановлено опосередковано і доводиться відповідачем виключно на підставі того, що у відповідача була відсутня ліцензія у цей період.

Відповідно до п. 2.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання до заяви про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру додається нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Верховний Суд зазначає, що відсутність ліцензій сама по собі не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу.

Суд вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано скасували Рішення від 18 листопада 2016 року № 131/20-30-40/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, у розмірі 17 000 грн., внаслідок не доведення складу адміністративного правопорушення.

Щодо продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.

Рішенням № 132/20-30-40/НОМЕР_1 за порушення статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, а саме продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку, застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн.

Відповідно до статті 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. За змістом статті 17 Закону № 481/95-ВР за вчинення вказаного порушення передбачено застосування штрафу у розмірі 6 800 грн.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення від 18 листопада 2016 року № 132/20-30-40/НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18-річного віку, внаслідок не доведення складу податкового правопорушення, покладеного в основу його прийняття, належними і допустимими доказами.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій залишаються без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 820/4144/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер