Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2018 року

Київ

справа №742/1503/17

адміністративне провадження №К/9901/4257/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 742/1503/17

за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, прийняту 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Ільченка О.О., суддів Голушко Н.А., Здоровець Т.М. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Епель О.В., суддів - Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області від 21 лютого 2017 року № 65 «Про затвердження актів» у частині щодо затвердження акта № 4 роботи постійно діючої комісії по визнанню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 16 грудня 2016 р., що стосується визначення збитків (неодержаного доходу), нанесених територіальній громаді м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки площею 6387 кв.м. по АДРЕСА_1 без наявності документів, що посвідчують право на неї, у розмірі 75277,82 грн. за період з грудня 2013 року по листопад 2016 року.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 21 лютого 2017 року № 65 «Про затвердження актів» у частині затвердження акта № 4 роботи постійно діючої комісії по визнанню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 16 грудня 2016 року, що стосується визначення збитків (неодержаного доходу) нанесених територіальній громаді міста Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 у зв»язку з фактичним використанням земельної ділянки площею 6387 кв.м. по АДРЕСА_1 без наявності документів, що посвідчують право на неї в розмірі 75277,82 грн. за період з грудня 2013 року по листопад 2016 року.

Суди встановили, що Згідно Акту № 4 роботи постійно діючої комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 65 від 21.02.2017 року та складеного комісією по визначенню збитків, без участі ОСОБА_1 вбачається, що визначено збитки (не одержаний дохід) нанесені територіальній громаді м.Прилуки в особі Прилуцької міської ради ОСОБА_1 у зв»язку з фактичним використанням земельної ділянки площею 6387 кв.м. по АДРЕСА_1 без наявності документів, що посвідчують право на неї в розмірі 75277,82 грн. згідно з розрахунком. Визначено термін добровільної сплати ОСОБА_1 завданих збитків не пізніше 1 місяця після затвердження акта роботи комісії рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради

Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 21 лютого 2017 року № 65 затверджено Акт № 4 роботи постійно діючої комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 16 грудня 2016 року, що стосується визначення збитків (неодержаного доходу), нанесених територіальній громаді м. Прилуки в особі Прилуцької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 у зв'язку з фактичним використанням земельної ділянки площею 6387 кв.м. по АДРЕСА_1, без наявності документів, що посвідчують право на неї, у розмірі 75277,82 грн. за період з грудня 2013 року по листопада 2016 року включно. Зобов'язано боржника відшкодувати визначені збитки (неодержаний доход) до міського бюджету не пізніше одного місяця після затвердження актів роботи комісії даним рішенням.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування рішень судів інстанцій та відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення з огляду не її необґрунтованість

Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З висновками судів не можливо погодитись з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. &?и;…&gм; фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного та господарського судочинства є змагальність сторін.

Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, тим, що відповідач не обґрунтував наявність підстав для відшкодування збитків, а саме не довів, що є неодержаний дохід.

У цій справі спір стосується не стільки правомірності дій стосовно затвердження акта комісії з визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам (чи здійснені вони у межах повноважень, у спосіб, з дотриманням порядку, що передбачені чинним законодавством, тощо), скільки визначення розміру збитків за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Вимоги позовної заяви були спрямовані не на статусні та/чи процедурні повноваження органу місцевого самоврядування, а власне на правильність визначення збитків цим органом як розпорядником (власником) об'єкта власності земельної ділянки. Іншими словами, в основі спору були цивільні відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, прийняту 21 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати.

Провадження в справі № 742/1503/17 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання незаконним та скасування рішення, закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду