Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12.04.2018 К/9901/19388/18 808/1064/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року у справі №808/1064/14 за позовом публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ" (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Дердавної податквової служби (далі - податковий орган, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2013 року №0000542500, 0000562500, 0000552500 з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 серпня 2014 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін 17 червня 2015 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та 7 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України, адміністративний позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 6 вересня 2013 року №0000542500, 0000562500, 0000552500, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів як безпідставні.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані правомірністю формування позивачем валових витрат при визначенні бази оподаткування податком на прибуток, суми бюдждетного відшкодування з податку на додану вартість, а також розміру від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, з огляду на їх підтвердження належними первинними документами та недоведеність податковим органом факту нереальності спірних господарських операцій позивача з його контрагентами.

У грудні 2016 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 вересня 2016 року з підстав, передбачених пунктом 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити Товариству в позові.

В якості підстав для перегляду судового рішення податковий орган посилається на випадки неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм статей 211, 213, 7, 9, 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства україни (в редакції закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII), а також пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України щодо обов'язкової наявності товарно-транспортних накладних при здійсненні вантажних перевезень, щодо реального здійснення господарських операцій в якості обов'язкової умови виникнення у платника податків права на податковий кредит, а також щодо того, що наявність формально складених первинних документів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару/послуги.

На підтвердження своєї позиції надає копії постанови Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі №2а-2717/11/2670, а також постанови Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №2-а-4242/12/2170.

8 грудня 2016 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

13 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №2-а-4242/12/2170 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

12 лютого 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №2-а-4242/12/2170 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За результатами перевірки, що оформлені актом від 20 серпня 2013 року №80/25-00/14307794 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Публічного акціонгерного товариства «Мотор Січ», з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, наведеними у додатку 1 до акту перевірки, за період з 1 січня 2010 року оп 31 травня 2013 року», податковий орган дійшов висновку про порушення Товариством положень пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5, абз.4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 450 208 грн, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, абз. «а» підпункту 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, абз. «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 8 493 638 грн, положення пунктів 198.1, 198.3, статті 198, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного порядкового періоду всього на суму 1 164 209 грн.

На основі висновків акту перевірки податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2013 року № 0000542500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 8 493 638,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 4 120 886,75 грн., № 0000552500, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 1 164 209,00 грн. та № 0000562500, яким донараховано зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 450 208,004 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1 074 089,50 грн.

Позиція податкового органу, викладена у зазначеному акті перевірки, наведена ним також у запереченнях на позов, в апеляційній, касаційній скаргах і у заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції, полягає у визнанні безтоварними операцій поставки товарів (робіт, послуг) Товариству від його контрагентів (Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПП "Спектр", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", Підприємства "Авіаційна компанія "АГРОАВІАДНІПРО" ДМГО "Асоціація авіації ЗАНГ України", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромснаб", фізичної особи-підприємця Грідін О.О., фізичної особи-підприємця Сергієнко О.С., Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Промисловий Альянс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво і Технології", Товариства з обмеженою відповідальністю "Елерон 88", Товариства з обмеженою відповідальністю АССА", Товариства з обмеженою відповідальністю ВАРТА_СК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Стандартних Зразків", Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал Технолоджис", ПП "Експохім", Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбомаш", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техавіа", Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Регіон-буд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькомплект ЛТД", Приватного підприємства "ТД Електрозвармаш") з огляду на відсутність, на думку податкового органу, у вказаних контрагентів позивача реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) покупцям, зокрема відсутність у них майна, трудових ресурсів, складських приміщень, засобів транспортування тощо, порушення такими контрагентами вимог податкового і валютного законодавства, а також відсутність товарно-транспотних накладних, які б свідчили про поставку Товариству технічного обладнання, комплектуючих і запчастин, апаратури, ремонтних робіт, науково-технічної продукції.

Крім того, на підтвердження доводів щодо безтоварності операцій поставки ремонтно-будівельних робіт від Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Регіон-буд" до позивача, в період січня-липня 2011 року, податковий орган посилається на наявність вироку Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2012 року у справі №122/7434/2012, що набрав законної сили, яким Яковенка С.К. (директор і засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Регіон-буд") визнано винним у вчиненні злочину і призначено покарання за частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України.

Зазначеним вироком зокрема встановлено, що Яковенко С.К., не будучи обізнаним про мету створення і характер діяльності підприємства, погодився за грошову винагороду прийняти участь у створенні і керівництві Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Регіон-буд" в період з квітня 2010 року по вересень 2011 року, що охоплюється періодом, протягом якого здійснювались спірні господарські операції між цим підприємством і позивачем.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підставами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, або неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У справі, що розглядається Вищий адміністративний суд України погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність визначення суми податку на прибуток за господарськими операціями з його контрагентами і про виконання позивачем умов формування та відображення податкового кредиту, а саме, доведеністю зв'язку отриманих товарів, робіт та послуг з господарською діяльністю підприємства, підтвердження факту сплати податку, належним чином оформленними первинними документами (податковими, видатковими накладними, рахунками-фактури, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі).

Постановою Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі №2а-2717/11/2670, наданою на підтвердження наведених у заяві доводів, скасовано судові рішення усіх судів попередніх інстанцій, а справу напровлено на новий розгляд з мотивів неповного з'ясування обставин, з огляду на що посилання на дане судове рішення як на підтвердження помилкового застосування касаційним судом норм матеріального і процесуального права, є безпідставним.

Постановою Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі №2-а-4242/12/2170, наданою на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку про нереальність господарських операцій з огляду на суто формальний характер первинних документів, відсутність у контрагентів позивача (Публічне акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів») необхідних матеріальтних ресурсів (основних фондів, складських приміщень) для здійснення господарських операцій, наявність кримінального провадження стосовно керівника контрагента позивача за фактом фіктивного підприємництва, в якому встановлено, що податкова звітність за періоди, які охоплюються перевіркою позивача у справі, підписана невстановленими особами. Нормами права, які досліджувались судом у цій справі, є положення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1997 року №334/94-ВР, Положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

З аналізу даного судового рішення вбачається, що воно прийняте у подібних правовідносинах за подібних фактичних обставин справи.

Водночас, та обставина, що станом на момент проведення податкової перевірки, існував такий, що набрав законної сили вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2012 року у справі №122/7434/2012, була залишена поза увагою судів попередніх інстанцій, які не дослідили обставини, викладені у вироку щодо участі Яковенка С.В. у здійсненні господарської діяльності від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Регіон-буд", зокрема не дослідили того, ким підписані первинні документи щодо спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Регіон-буд" і яким чином обставини, встановлені у вказаному вироку, вплинуть на правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, обставини, встановлені пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтвердилися, проте наявні обставини, встановлені пунктом 2 частини першої цієї статті.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, передбачених зокрема пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 243 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 вересня 2016 року, справу №808/1064/14 передати на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер