Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №807/3066/14

адміністративне провадження №К/9901/28418/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року у складі судді Дору Ю.Ю.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у складі колегії суддів Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.

у справі № 807/3066/14

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області

про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу по проведенню документальної невиїзної перевірки, визнати незаконним та скасувати наказ про проведення перевірки.

16 жовтня 2014 року Закарпатський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, з мотивів того, що відповідачем не надано доказів того, що перевірка підприємства проведена у зв'язку з настанням хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

У травні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та винести нову постанову, якою в задоволенні вимог відмовити повністю. Відповідач зазначає, що відсутність в наказі посилання на підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, не є безумовною обставиною для визнання дій податкового органу незаконними.

У квітні 2016 року позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, доводи якого збігаються з доводами, викладеними в судових рішеннях.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Наказом податкового органу від 8 вересня 2014 року № 831 вказано провести на підставі статті 20 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України документальну невиїзну перевірку суб'єкта господарювання щодо дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 31 липня 2013 року № 69 (стаття 100 Податкового кодексу України), декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року та квітень 2014 року з 22 вересня 2014 року тривалістю один день.

Згідно повідомлення № 6802/10/07-01-15-01 від 8 вересня 2014 року податковий орган запросив підприємство на 11:00 год. 22 вересня 2014 року з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість та складання протоколів на посадових осіб.

22 вересня 2014 року на підставі наказу від 8 вересня 2014 року проведено документальну невиїзну перевірку дотримання строків сплати (перерахування) податку на додану вартість підприємством, за результатами якої складено акт № 2451/07-01-15-01 від 22 вересня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України - порушено строки сплати (перерахування) податку на додану вартість та згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України здійснено розрахунок штрафних санкцій за порушення строку сплати (перерахування) податків у сумі 43 457,30 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття наказу) камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Обставини для проведення документальної позапланової перевірки перелічені в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В свою чергу, відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що в разі, якщо документальні позапланові перевірки проведені не за зверненням платника податків та не в межах кримінального провадження, то податковий орган може проводити перевірку виключно у випадках, передбачених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відсутність посилання на передбачену Податковим кодексом України підставу перевірки позбавляє підприємство можливості належним чином підготуватись до її проведення, та ставить під сумнів обґрунтування висновків акта перевірки.

За таких обставин, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наказ від 8 вересня 2014 року № 831 «Про проведення перевірки суб'єкта господарювання» є протиправним та, як наслідок, дії щодо проведення перевірки на його підставі є незаконними.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі № 807/3066/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер