Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2018 року у справі №806/1525/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №806/1525/17

адміністративне провадження №К/9901/3425/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 (суддя - Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.)

у справі № 806/1525/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся-Інвест» (далі - ТОВ «Полісся-Інвест») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 14.12.2016 № 0003841300, №0003851300.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що досліджуючи обставини декларування позивачем показників декларації, відповідач вийшов за межі обставин, які перевіряються під час камеральної перевірки, тобто діяв неправомірно. Крім того, суди дійшли висновку, що проведена відповідачем камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності показників з податку на додану вартість підпадає під заборону проведення перевірок, визначену у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Житомирській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Житомирській області посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 61, 62, 72, 74, 75 Податкового кодексу України, зазначає, що предметом камеральної перевірки, крім іншого, є своєчасність сплати узгодженої суми податкового грошового зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення, за наслідками проведеної камеральної перевірки, прийнято на підставі та в межах, встановлених законодавством.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Полісся-Інвест» з податку на додану вартість за липень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №386/06-05-12-35/37381143 від 14.12.2016, в якому відображено висновок про порушення платником податків терміну сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 54.3 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме:

16374,90 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.11.2016 №9222897249, дата операції: з 01.12.2016 по 13.12.2016, кількість перевищених днів: 13;

44782,00 грн. згідно податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена) від 20.11.2016 №9222897253, дата операції: з 01.12.2016 по 13.12.2016, кількість перевищених днів: 13;

74793,50 грн. згідно додатку 10 Розрахунок сум податку на додану вартість по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до Державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10) від 20.11.2016 №9222897234, з 01.12.2016 по 13.12.2016, кількість перевищених днів: 13.

Наведені обставини стали підставою для прийняття контролюючим органом наступних податкових повідомлень-рішень:

№0003841300 від 14.12.2016, згідно з яким до позивача, за затримку на 13 календарних днів сплати податку на додану вартість у розмірі 61156,90 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 6115,69 грн.

№0003851300 від 14.12.2016, згідно з яким до позивача, за затримку на 13 календарних днів сплати податку на додану вартість у розмірі 74793,50 грн., застосовано штрафну санкцію у сумі 7479,35 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 зазначеного Кодексу визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 зазначеного Кодексу камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

З 01.01.2017 підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом №1797-VIII від 21.12.2016 наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Таким чином, Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 до переліку питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, віднесено і своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

Судами встановлено, що фактичними підставами застосування до позивача штрафних санкцій спірними рішеннями слугували висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «Полісся-Інвест» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість сплачено із порушенням граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з цього податку.

Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки у грудні 2016 року досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов'язань. Контролюючий орган, здійснюючи перевірку своєчасності сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та прийняв протиправні податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов'язань.

Водночас Верховний Суд не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що камеральні перевірки даних податкової звітності позивача з податку на додану вартість підпадають під визначену у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» заборону.

Аналіз пункту 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону свідчить про те, що запроваджені тимчасові обмеження проведення окремих видів податкових перевірок

не стосуються камеральних перевірок. Метою, з якою була прийнята ця норма Закону, є зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів грн., а також ефективне використання ресурсів фіскальних органів під час проведення перевірок, що потребували значних зусиль як з боку контролюючих органів, так і платників податків. Однак проведення камеральних перевірок через їх спрощену процедуру не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює для платників будь-якого додаткового адміністративного навантаження та не заважає нормальному перебігу їх господарської діяльності.

Разом з тим суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на те, що деякі помилкові висновки судів попередніх інстанцій права не призвели до неправильного вирішення справи. Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують зазначеної Верховним Судом правової позиції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду