Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.05.2019 року у справі №2040/7541/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2019 року

Київ

справа №2040/7541/18

адміністративне провадження №К/9901/14686/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 (головуючий суддя Бадюков Ю. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 (головуючий суддя Яковенко М.

М., судді: Лях О. П., Бегунц А. О.),

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату (далі - Міністерство, Комісаріат, відповідачі), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум (далі - Комісія), оформлене пунктом 45 протоколу №73 від 13.07.2018 (далі - спірне рішення), яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 до наказу Міністерства від
14.08.2014 №530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, яким затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей; далі - наказ №530, Положення) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - ~law8~) та в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - постанова КМУ №975, Порядок №975, відповідно), наказу Міністерства №530; зобов'язати Міністерство вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ~law9~ та в Порядку №975, наказу Міністерства №530 (далі - спірна грошова допомога).

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що ним при зверненні до відповідачів з заявою про виплату одноразової грошової допомоги були подані усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку №975, які підтверджують причинний зв'язок отриманих ним поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Наполягав на тому, що зміст поданих документів засвідчує відсутність в його діях протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення. Разом з тим, вважає, що Міноборони безпідставно відмовило йому в призначенні та виплаті спірної грошової допомоги.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від
15.04.2019, позов задоволено частково. Скасовано спірне рішення Комісії Міністерства, а також зобов'язано Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 до наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно ~law10~, в порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 і наказом Міністерства №530. Зобов'язано Міністерство прийняти рішення про призначення позивачу спірної грошової допомоги, згідно вимог ~law11~, в порядку, затвердженому Постановою КМУ №975 і наказу Міністерства №530, та надіслати вказане рішення Комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги ОСОБА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Викладені у зазначених рішеннях висновки обґрунтовані тим, що позивач, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин справи та відповідно до приписів ~law12~ і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, набув право на призначення і виплату спірної допомоги, у зв'язку з чим відмова Міноборони не ґрунтується на вимогах закону, порушує право позивача на соціальний захист. Також, суди, з посиланням на пункт
4.7 Положення, зазначали, що документи про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, необхідно подавати саме у випадку, коли поранення не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, тоді як, у даному випадку, поданими позивачем документами підтверджено причинно - наслідковий зв'язок поранення з виконанням обов'язків військової служби.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, Міністерство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у позові в повному обсязі.

6. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наполягав на правомірності прийнятого ним рішення щодо відмови у призначення позивачу спірної допомоги, а тому вважає оскаржувані судові рішення такими, що не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, не узгоджуються з фактичними обставинами справи і положеннями законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.

7. Зокрема, відповідач зазначає, що, на його думку, позивачем надано до Комісаріату неповний пакет документів, а саме, не було надано жодного документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), в тому числі, про те, що таке не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі ушкодження.

ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

8. До Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

9. Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження з 04.09.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив військову службу та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку з 10.05.1987 по 04.01.1989 у військовій частині 24872, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 13.10.1986.

11. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №131339 від 11.05.2016 позивачу встановлена ІІI група інвалідності з 26.04.2016 по 01.05.2018 у зв'язку з травмою, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебування у країнах, де велись бойові дії.

12. Як встановлено судом, 18.01.2018 ОСОБА_1, звернувся з заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Комісаріату у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.

13. До вказаної заяви позивач додав документи, перелік яких наведений у пункті 11 Порядку №975 та пункті 4.7 Положення.

14. Надісланим ОСОБА_1 листом від 29.01.2018 №233/ВЗС, надано відповідь, якою в задоволенні його заяви відмовлено. При цьому відповідач посилається у вищевказаному листі на те, що позивач не надав документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975.

15. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 було визнано протиправною бездіяльність Комісаріату, яка полягає у не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ~law13~, Порядком №975 і наказом Міністерства №530. Зобов'язано Комісаріат подати висновок за формою згідно додатку №13 до наказу №530 та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ~law14~, Порядком №975 і наказом Міністерства №530.

16. В подальшому, Комісаріатом було виконано рішення у справі №820/828/18, однак, спірним рішенням Комісії, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

17. Не погодившись з таким рішенням Міноборони, позивач звернувся до суду з цим позовом.

VI. Позиція Верховного Суду

18. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

20. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

21. Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі-Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

22. ~law16~ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з ~law17~ мають право на її отримання.

23. ~law18~ також передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

24. Водночас, у відповідності до ~law19~ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

25. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.

26. Предметом спору в цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи.

27. Третю групу інвалідності позивачу встановлено з 26.04.2016 по 01.05.2018, а відтак на спірні правовідносини поширюється дія Порядку №975, який набрав чинності з 24.01.2014.

28. Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

29. Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

30. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

31. Подання зазначених у пункті 11 Порядку №975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ~law20~ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

32. При цьому, Порядок №975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

33. Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку №975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

34. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
15.05.2019 у справі №822/21/18.

35. Окрім цього, згідно правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2019 у справі №822/220/18, вимога Міністерства щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною (пункт 64 вказаної постанови Верховного Суду).

36. У даній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

37. У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, також, проаналізовано й пункт 4.7 Положення, абзацом тринадцятим якого, в редакції, чинній станом на час звернення позивача за призначенням спірної грошової допомоги, було передбачено, що у разі отримання поранення, травми, контузії, каліцтва (без установлення групи інвалідності) подаються такі документи копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

38. У пунктах 78-83 названої постанови, окрім іншого, зазначено, що відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку №975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

39. Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку №975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

40. З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

41. З урахуванням наведеного, Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у низці постанов Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, та сформулювала наступний правовий висновок.

42. Документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

43. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства обов'язку щодо їх витребовування.

44. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що документи, додані позивачем до заяви про призначення спірної грошової допомоги, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення таких пораненням, яке могло мати місце у 1987 році.

45. В той же час, у зазначених документах не міститься відомостей про обставини поранення, контузії, травми, які, крім того, встановлені зі слів позивача.

46. Отже, Міністерство, приймаючи спірне рішення, яким відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law21~, обґрунтовано зазначило, що ОСОБА_1 не подано належних документів, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та його захворювання.

47. Наведене засвідчує, що спірне рішення Міноборони прийнято в порядку, у спосіб та в межах на~law22~ повноважень, а тому підстави для його скасування відсутні.

48. Ураховуючи наведене, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 341 КАС України, на підставі фактичних обставин справи, встановлених під час її розгляду і перевірених дослідженими судом доказами, Верховний Суд дійшов висновку, що спірне рішення Міноборони про відмову у призначенні позивачу спірної грошової допомоги узгоджується з вимогами законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, і прав ОСОБА_1 не порушує, а тому висновки судів попередніх інстанції стосовно протиправності останнього не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права, з огляду на що ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з відмовою у задоволенні даного позову.

49. За правилами пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

50. Своєю чергою, за приписами частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

51. Керуючись статтями 344, 349, 351, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

52. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

53. Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від
09.10.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
15.04.2019.

54. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

Т. Г. Стрелець,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду