Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 140/17504/20

касаційне провадження № К/9901/29018/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року (головуючий суддя - Ксензюк А.Я.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Качмар В.Я.; судді: Затолочний В.С., Курилець А.Р.)

у справі № 140/17504/20

за позовом Державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор»

до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП «ЛРЗ «Мотор», позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЗМУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 вересня 2020 року № 0005415210 та від 04 грудня 2020 року № 0001905209.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ЗМУ ДПС по роботі з ВПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з вказаними у акті перевірки контрагентами. Відповідач зазначає, що згідно з наявними даними в автоматизованих інформаційних системах Державної податкової служби стосовно контрагентів платника наявна негативна інформація, не простежується ланцюг придбання реалізованої ДП «ЛРЗ «Мотор» продукції, відбувається обрив ланцюгів постачання. При цьому зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 826/20258/13-а, від 14 лютого 2020 року у справі № 826/1255/16, від 14 червня 2021 року у справі № 140/893/19.

Ухвалою від 12 жовтня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ЗМУ ДПС по роботі з ВПП.

12 листопада 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

23 серпня 2022 року від платника надійшло клопотання про заміну позивача у справі - ДП «ЛРЗ «Мотор» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор», на підставі наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 13 липня 2022 року № 284 «Про створення товариства з обмеженою відповідальністю», відповідно до Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ДП «ЛРЗ «Мотор» з питань дотримання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка становить більше 100 000,00 грн, у декларації з ПДВ за травень 2020 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 21 серпня 2020 року № 88/28-10-52-10/08029701.

Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 7 695 206,75 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 5 081 439,00 грн та заниження ПДВ на суму 2 613 767,75 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив про порушення платником правил формування податкового кредиту з ПДВ при господарських операціях з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпера Груп» (далі - ТОВ «Імпера груп»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Клокворк» (далі - ТОВ «Клокворк»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Стенкор» (далі - ТОВ «Стенкор»), Товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Форсаж плюс» (далі - ТОВ «НВП «Форсаж плюс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК Система» (далі - ТОВ «НВК Система»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейлсервіс» (далі - ТОВ «Рейлсервіс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» (далі - ТОВ «Промелектроніка»). Відповідач вважає, що представлені позивачем та дослідженні під час перевірки документи не підтверджують реальності надання позивачу робіт/послуг вказаними вище контрагентами.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 вересня 2020 року № 0005415210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ на 3 920 651,63 грн (податкове зобов`язання - 2 613 767,75 грн; штрафні (фінансові) санкції - 1 306 883,88 грн), а також податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2020 року № 001905209, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 5 081 439,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме:

щодо взаємовідносин з ТОВ «Імпера груп»: актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; карток складського обліку; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; експрес-накладних перевізника; сертифікатів якості;

щодо взаємовідносин з ТОВ «Клокворк»: актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; карток складського обліку; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; експрес-накладних перевізника; сертифікатів якості;

щодо взаємовідносин з ТОВ «Стенкор»: актів прийому-передачі майна; карток складського обліку; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; сертифікатів якості; експрес-накладних перевізника;

щодо взаємовідносин з ТОВ «НВП «Форсаж плюс»: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; сертифікатів якості; експрес-накладної перевізника; товарно-транспортної накладної; картки складського обліку;

щодо взаємовідносин з ТОВ «НВК Система»: акта прийому-передачі майна; картки складського обліку; видаткової накладної; податкової накладної; платіжного доручення; експрес-накладної перевізника;

щодо взаємовідносин з ТОВ «Рейлсервіс»: видаткової накладної; картки складського обліку; податкової накладної; платіжного доручення; сертифіката якості; експрес-накладної перевізника;

щодо взаємовідносин з ТОВ «Промелектроніка»: актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей; карток складського обліку; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; сертифікатів якості; експрес-накладних перевізника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на ненадання окремих первинних документів, як то сертифікати відповідності на продукцію, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, обґрунтовано не прийнято судовими інстанціями, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження відносно ТОВ «Клокворк» правильно не взято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 826/20258/13-а, від 14 лютого 2020 року у справі № 826/1255/16, від 14 червня 2021 року у справі № 140/893/19, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач у відповідній частині, встановлені інші обставини. Відповідні висновки сформовані за різних фактичних обставин з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами в підтвердження/відсутності складу податкових правопорушень.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ЗМУ ДПС по роботі з ВПП без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити позивача у справі - Державне підприємство «Луцький ремонтний завод «Мотор» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький ремонтний завод «Мотор».

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова