Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №826/27156/15

адміністративне провадження №К/9901/13731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/27156/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва, прийняту 19 жовтня 2016 року у складі судді Кузьменка В.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 01 грудня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Губської О.А., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у якому просив:

визнати протиправними дії відповідача з відмови погоджувати дозвільну документацію на розміщення рекламних засобів за дозволами №№ 52046-15, 52052-15, 52056-15, 52061-15, 52071-15;

зобов`язати відповідача погодити дозволи з розміщення рекламних засобів №№ 52046-15, 52052-15, 52056-15, 52061-15, 52071-15.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, ухвалою у задоволенні позову відмовлено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "НА КО" подало до Центру надання адміністративних послуг міста Києва п`ять окремих заяв на одержання документів дозвільного характеру на розміщення рекламного засобу за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року № 1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру". На підставі цих заяв державним адміністратором сформовано пакети документів - аркуші-погодження "Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами" та присвоєні дозвільним справам такі номери: 01005-000188922-064; 01005-000188938-064; 01005-000188940-064; 01005-000188944-064; 01005-000188972-064.

За результатом розгляду заяв позивачем отримано п`ять узгоджувальних частин дозволів на розміщення рекламних засобів за номерами: 52046-15, 52052-15, 52056-15, 52061-15, 52071-15.

ТОВ "НА КО" з метою погодження дозвільної документації звернулося до власника місця розташування рекламного засобу - Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва", до УДАІ ГУ МВС України в м. Києві та через Центр надання адміністративних послуг міста Києва - до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва" та УДАІ ГУ МВС України в м. Києві погоджено дозвільну документацію.

Проте, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) дозвільна документація не погоджена.

Обґрунтовуючи відмову у наданні погодження, відповідач у своїх листах від 02.12.2015 за №№ 17071/0/16-2/27-15, 17072/0/16-2/27-15, 17077/0/16-2/27-15, 17078/0/16-2/27-15, 17083/0/16-2/27-15 вказав, що рекламні засоби заплановано розташувати з порушенням вимог Закону України "Про автомобільні дороги", постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", а також ДБН В.2.3-5-2001 "Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів", затверджених наказом Держбуду України від 11 квітня 2001 року №89, за якими розміщення рекламоносіїв на розділювальній смузі не допускається.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) виявивши обставини потенційного порушення позивачем будівельних норм в результаті розміщення рекламоносія, мав законні підстави відмовити у наданні відповідного погодження.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та задовольнити позовні вимоги.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до абз. 2 п. 4.1 Порядку розміщення реклами в місті Києві затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253 (далі за текстом - Порядок розміщення реклами в місті Києві), для одержання дозволу заявник або уповноважена ним особа подає в міський дозвільний центр заяву за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2005 №1176 "Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру" (із змінами і доповненнями), до якої додаються визначені цим пунктом порядку документи.

Згідно із абз. 1,3,4 п. 4.3 Порядку розміщення реклами в місті Києві за наявності всіх документів, передбачених пунктом 4.1 цього розділу, заява протягом трьох робочих днів реєструється дозвільним органом у журналі реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами (далі - журнал реєстрації), який ведеться за формою згідно з додатком 2 до Типових правил.

Дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування РЗ, зазначене у заяві, на предмет наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу, а також дотримання вимог пунктів 13.2, 13.4 та 13.7 цього Порядку.

Після перевірки місця керівник дозвільного органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.

Відповідно до п. 4.7 Порядку розміщення реклами в місті Києві пріоритет заявника на місце розташування РЗ встановлюється строком на три місяці з дати прийняття дозвільним органом відповідного рішення.

Як встановлено, листом від 16.10.2015 № 3189/0/21/27-15 відповідач повідомив ТОВ «НА КО» про прийняття рішення про встановлення пріоритету на заявлені місця відповідно до Наказу Дозвільного органу «Про встановлення строку дії пріоритеті» від 08.10.2015 № 241.

Згідно із п.5.1. Порядку розміщення реклами в місті Києві, заявник погоджує дозвіл з: власником місця або уповноваженим ним органом (особою), де планується розташувати РЗ (у разі розташування РЗ на об`єктах некомунальної форми власності зазначене погодження здійснюється заявником); Головним управлінням містобудування та архітектури із занесенням до відповідної електронної бази документообігу.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. Порядку розміщення реклами в місті Києві, на вимогу дозвільного органу дозвіл погоджується з Державтоінспекцією - у разі розміщення РЗ в межах червоних ліній міських вулиць і доріг, на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування. Для наземних РЗ погодження дозволу цим органом здійснюється також на топогеодезичному знімку місцевості М 1:500 з прив`язкою місця розташування РЗ.

Пунктами 5.3, 5.4 Порядку розміщення реклами в місті Києві визначено, що перелік органів та осіб, зазначених у пунктах 5.1 та 5.2 цього Порядку, з якими погоджується дозвіл, є вичерпним. У разі відмови у погодженні дозволу органи (особи), перелічені у підпункті 5.1.2 пункту 5.1 та пункті 5.2 цього розділу, передають заявнику вмотивовану відмову. Рішення про відмову у погодженні дозволу може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством.

Також встановлено, що КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району міста Києва" та УДАІ ГУ МВС України в м. Києві погоджено дозвільну документацію щодо розміщення рекламних засобів.

Проте, відповідачем дозвільну документацію не погоджено, з тих підстав, що розміщення рекламоносіїв на розділювальній смузі, згідно із Державними будівельними нормами, не допускається.

Обґрунтовуючи неправомірність відмови у такому погодженні, позивач вказує на те, що погодження пропозицій стосовно розміщення рекламоносіїв в смугах відведення автомобільних доріг або червоних ліній дорожньої розмітки міських вулиць і доріг, є виключною компетенцію та завданням Державтоінспекції, а не відповідача. Крім того, позивач зазначає, що нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, зокрема Закон України "Про рекламу", Закон України "Про автомобільні дороги" та постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" не передбачено заборон та обмежень щодо розміщення зовнішньої реклами, рекламних засобів на розділювальній смузі.

Вказаним доводам судами попередніх інстанцій надано належну оцінку, з якою погоджується і колегія суддів з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2011 року №90 (в редакції розпорядження від 29 грудня 2014 року №1550) (далі по тексту - Положення №1550) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Згідно із п. 5.4 Положення до основних завдань Департаменту віднесено забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до п. 6 Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень здійснює:

державний контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень;

регулює в межах повноважень діяльність у сфері розміщення реклами на території м. Києва;

здійснює контроль за дотриманням порядку розміщення зовнішньої реклами, інформаційних вивісок, реклами на транспорті та реклами в ліфтах житлових будинків комунальної власності міста Києва (п. 6.4, п. 6.56, п. 6.63 Положення).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Департамент, з яким заявник обов`язково має погодити дозвіл на розміщення рекламного засобу, в процесі перевірки дозвільної документації на таке розміщення у межах своєї компетенції перевіряє зокрема відповідність документації вимогам будівельних норм.

Так, відповідач, вирішуючи питання про погодження дозвільної документації позивача, виявив, що рекламні засоби заплановано розташувати з порушенням вимог, в тому числі, Державних будівельних норм, зокрема ДБН В.2.3-5-2001 "Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів", затверджених наказом Держбуду України від 11 квітня 2001 року №89, якими заборонено розміщення рекламоносіїв на розділювальній смузі.

Відповідно до п. 2.11 ДБН В.2.3-5-2001 розміщення рекламоносіїв на розділювальній смузі не допускається.

Зазначені Державні будівельні норми є обов`язковими для органів виконавчої влади, контролю та експертизи, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та відомчої належності, громадських об`єднань і фізичних осіб, які мають ліцензію і здійснюють проектування, будівництво та капітальний ремонт вулиць і доріг населених пунктів.

Таким чином, ДБН В.2.3-5-2001 є обов`язковими для Департаменту при здійсненні контролю за дотриманням порядку розміщення зовнішньої реклами, зокрема при перевірці дозвільної документації на розміщення рекламного засобу та прийнятті відповідного рішення.

Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідач, діючи у межах наданих повноважень та за наявності для цього підстав, відмовив позивачеві у погодженні дозвільної документації на розміщення рекламних засобів.

Стосовно доводів заявника касаційної скарги про те, що погодження пропозицій стосовно розміщення рекламоносіїв в смугах відведення автомобільних доріг або червоних ліній дорожньої розмітки міських вулиць і доріг, є виключною компетенцію та завданням Державтоінспекції, а не відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що цим доводам також вже надано належну правову оцінку під час розгляду справи у судам попередніх інстанцій.

Згідно із пп. 5.1.2 Порядку розміщення реклами в місті Києві, заявник погоджує дозвіл з Департаментом містобудування та архітектури із занесенням до відповідної електронної бази документообігу.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. цього Порядку, на вимогу дозвільного органу дозвіл погоджується з Державтоінспекцією - у разі розміщення РЗ в межах червоних ліній міських вулиць і доріг, на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування.

Відповідно до пп. 33 п. 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341 Державтоінспекція відповідно до покладених на неї завдань погоджує подані в установленому порядку пропозиції стосовно розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг рекламоносіїв.

Встановлено, що позивач отримав погодження Державтоінспекції, проте згідно із вимогами Порядку розміщення реклами в місті Києві, заявник повинен отримати погодження також і у Департаментом містобудування та архітектури.

Державтоінспекція в силу покладених на неї завдань, здійснює контроль за дотриманням порядку розміщення зовнішньої реклами, у сфері безпеки дорожнього руху, проте, не наділена повноваженнями перевіряти відповідність документації вимогам правил містобудування, що є виключною компетенцією саме відповідача і отримання такого погодження є обов`язком позивача.

Отже, відповідач діяв у межах своєї компетенції.

З приводу доводів позивача про те, що Законом України "Про рекламу", Законом України "Про автомобільні дороги" та постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" не передбачено заборон та обмежень щодо розміщення зовнішньої реклами, рекламних засобів на розділювальній смузі, колегія суддів виходить із такого.

Так, відповідач обґрунтував відмову у погодженні дозвільної документації тим, що рекламні засоби заплановано розташувати з порушенням установлених Державними будівельними нормами вимог, за якими розміщення рекламоносіїв на розділювальній смузі не допускається.

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми - затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури; державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно із ч. 1 та 5 ст. 11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання державних будівельних норм здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що порушення установлених державними будівельними нормами вимог або відхилення від цих будівельних норм при розміщенні рекламоносіїв має наслідком порушення техніки безпеки, що унеможливлює розміщення відповідного рекламоносія в силу положень ст. 16 Закону України «Про рекламу».

Таким чином, встановлення обставини порушення правил містобудування, є підставою для відмови у погодженні дозвільної документації органом, що здійснює контроль у сфері містобудування.

У касаційній скарзі, як і під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій позивач посилався й на те, що листом від 16.10.2015 № 3189/0/21/27-15 відповідач повідомив ТОВ «НА КО» про прийняття рішення про встановлення пріоритету на заявлені місця відповідно до Наказу Дозвільного органу «Про встановлення строку дії пріоритетів» від 08.10.2015 № 241, тим самим вже погодив раніше дозвільну документацію позивача.

Проте, рішення про встановлення пріоритету лише засвідчує перевагу заявки позивача перед іншими заявниками, проте не гарантує прийняття позитивного рішення щодо погодження дозвільної документації на розміщення рекламного засобу.

Таким чином, доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НА КО" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 826/27156/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду