Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №695/176/17

адміністративне провадження №К/9901/24039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №695/176/17

за позовом ОСОБА_1 до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Скляренко В.М., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І.,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про:

- визнання протиправною відмови в призначенні та виплаті йому щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді та щодо не проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання у зв`язку зі збільшенням грошового утримання судді;

- зобов`язання прийняти рішення про призначення, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у в розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI з часу звернення з заявою про призначення;

- зобов`язання прийняти рішення про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та його виплату у зв`язку із збільшенням грошового утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн., починаючи з 01.12.2016.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, позов задоволено.

Суди встановили, що рішенням Черкаської обласної ради народних депутатів № 13-21 від 05.02.1993 ОСОБА_2 обрано народним суддею Золотоніського районного народного суду.

15.05.2003 постановою Верховної Ради України № 809-IV позивача обрано на посаду судді місцевого Золотоніського районного суду Черкаської області безстроково.

Указом Президента України від 23.03.2004 № 358/2004 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області безстроково.

Рішенням Вищої ради юстиції від 14.09.2016 №2231/0/15-16 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, вирішено внести відповідне подання до Верховної Ради України.

Постановою Верховної Ради України № 1600-VIII від 22.09.2016 року позивача звільнено у відставку.

04.10.2016 Золотоніським районним судом Черкаської області до Пенсійного органу направлено подання про встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, до якого було додано, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з яким стаж роботи позивача складає 30 років 9 місяців 9 днів.

Проте, розпорядженням №156990 від 24.10.2016 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання з урахуванням стажу роботи на посаді судді 23 роки 7 місяців 20 днів.

12.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок довічного грошового утримання, а також просив прийняти рішення про його перерахунок та виплату виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн., починаючи з 01.12.2016.

Листом від 16.12.2016 № 9305/04 відповідач повідомив позивача, що щомісячне довічне грошове утримання йому було призначено у розмірі 86% суддівської винагороди. Даний розмір був визначений відповідачем з урахуванням стажу роботи на посаді судді 23 роки 07 місяців 20 днів та не було враховано в розрахунок: - службу в армії (02 роки 03 місяці 03 днів); роботу на посаді слідчого військової прокуратури (02 роки 05 місяців 14 днів); половину строку навчання в Київському державному університеті (02 роки 05 місяців).

Також, відповідачем листом від 16.12.2016 року № 9306/04 повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та виплати його виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн. з тих підстав, що порядок проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не визначено.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди, задовольняючи позов, виходили з того, що до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню строкова служба в Радянській армії, половина строку навчання та робота на посаді слідчого, тобто спеціальний стаж складає - 30 років 09 місяців 09 днів і є підставою для перерахунку довічного грошового утримання та призначення його у розмірі 90 відсотків грошового утримання судді. Також суди дійшли висновку, що підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді є зміна розміру грошового утримання судді, виходячи із мінімальної заробітної плати в розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що підвищення окладів працюючих суддів відбулось у грудні 2016 року тому їх зміна (підвищення) враховано Управлінням ПФУ і при обрахунку довічного грошового утримання позивача з місяця, наступного за місяцем, в якому змінилися розміри складових суддівської виногради, а саме з січня 2017 року. Вказує також, що Законом України «Про судоустрій та статус суддів» №1402 від 02.06.2016 не передбачено можливості включення до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової служби та половини строку навчання.

У поданих запереченнях позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, з огляду на таке.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Таким чином, суди вірно зазначили, спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI (далі - закон №2453).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, правильними є висновки судів, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, календарний період проходження строкової служби у Збройних силах, половину строку навчання у вищому учбовому закладі та роботу на посаді слідчого.

Крім того, як передбачено ст. 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI (у редакції рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016) суддя, який вийшов у відставку має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 зазначено, що не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання призначається і нараховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, зокрема, що з 1 грудня розмір мінімальної заробітної плати становить 1600 гривень.

Тобто, з 01.12.2016 грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді змінилось, оскільки змінився розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідач обґрунтовує касаційну скаргу тим, що частиною четвертою пунктом 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати органами Пенсійного фонду України», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 серпня 2005 року № 3-1 передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, у редакції постанови від 20 березня 2017 року № 5-1, визначає процедуру перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді.

Пунктом 4 розділу ІІ цього Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що дана редакція Порядку не діяла на час подання позивачем заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (12 грудня 2016 року), а тому, не може бути застосована до даних правовідносин.

За таких обставин, розмір суддівської винагороди судді місцевого суду зміно, а тому підлягає перерахунку і щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке визначається у певному відсотковому співвідношенні від зміненого з 1 грудня 2016 року грошового утримання працюючого судді.

Отже, є правильними висновки судів, що відповідачем протиправно не проведено перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2016.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами рішень, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Золотоніського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №695/176/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду