Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2019 року у справі №345/2087/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №345/2087/17

адміністративне провадження №К/9901/22400/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Шарапи В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 345/2087/17

за позовом ОСОБА_1

до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області

на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року (у складі головуючого судді Якиміва Р.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (у складі колегії: головуючого судді Гудима Л.Я., суддів Довгополова О.М., Ільчишин Н.В),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В червні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Калуського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - Калуське ОУПФУ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсійних виплат та зобов`язати повернути недоплачені суми пенсії, починаючи з 01 травня 2017 року та виплачувати надалі пенсію із здійсненням її подальших перерахунків у сторону збільшення у відповідності до норм законодавства та проводити доплату за понаднормовий стаж, а також здійснити роз`яснення з даного приводу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що законом та рішенням суду чітко визначено мінімальний розмір пенсії шахтарям - три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а також перерахунок та виплату доплати за понаднормативний стаж, підвищення до пенсії та іншими доплатами до пенсії відповідно до чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 30 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 345/2087/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.

Верховний Суд ухвалою від 10 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 345/2087/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 11 липня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що постановою Калуського міськрайонного суду від 10 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, у справі № 345/2430/15-а позов ОСОБА_1 задоволено частково та визнано дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до положення статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня2008 року № 345-VI (далі - Закон № 345-VI) у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства - протиправними та зобов`язано Калуське об`єднане управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до положення вказаної статті у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з належними доплатами, надбавками та допомогами відповідно до чинного законодавства з 16 січня 2015 року.

На підставі даного рішення позивачу здійснено перерахунок та виплату належної йому пенсії.

Як встановлено судами з листа Калуського об`єднаного УПФУ в Івано-Франківській області від 26 липня 2017 року № 3395/03, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 до 01 травня 2017 року становив 4 455,87 грн. З 01 травня 2017 року проведено перерахунок пенсії, після чого розмір її складає 3 807,43 грн.

Вважаючи дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Крім того відповідач зазначає, що 01 травня 2017 року при приведенні пенсійної справи позивача у відповідність до чинного законодавства позивачу проведено перерахунок пенсії згідно Інструкції щодо перерахунку пенсій відповідно до Закону № 345-VI автоматизованим способом.

Перерахунок пенсії проводився шляхом формування доплат до мінімального розміру пенсії, з урахуванням положень статті 8 Закону № 345-VI, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії шахтарям встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80% середньомісячного заробітку, з якого проводився розрахунок пенсії, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, відповідач зазначає, що при виконанні постанови Калузького міськрайонного суду від 10 липня 2015 року у справі № 345/2430/15-а щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до статті 8 Закону № 345-VI з 16 січня 2015 року було допущено технічну помилку при використанні функції макетного вводу, а саме в частині обчислення розміру пенсійної виплати, в результаті чого невірно був визначений розмір пенсійної виплати, тому з 01 травня 2017 року пенсійну справу позивача приведено у відповідність до норм чинного законодавства.

З 01 травня 2017 року правильний розрахунок пенсії позивача становить: 4002,43 грн. (1453,50 грн. основний розмір пенсії + 682,24 грн. доплата за понаднормовий стаж = 2135,74 грн. - розмір пенсії позивача, який з урахуванням належний йому доплат не досягає трьох прожиткових мінімумів (1312,00 грн. * 3 = 3936,00 грн.) тому правильно формується доплата до трьох прожиткових мінімумів 3936,00 грн. = 2135,74 грн. пенсія + 1800,26 грн. доплата шахтарям до прожиткового мінімуму).

Крім того, відповідач зазначає, що оскільки позивач є «дитиною війни» та отримує відповідне підвищення до пенсії в розмірі 66,43 грн., то до його пенсії в розмірі трьох прожиткових мінімумів 3936,00 грн. проводиться доплата понад цих три мінімуми тільки підвищення «дитині війни» (3936,00 грн. + 66,43 грн. = 4002,43 грн.).

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Закону № 345-VI дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

Статтею 8 Закону № 345-VI визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), згідно з якою мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри "прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність".

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Отже, державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, не нижче трьох прожиткових мінімумів, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, розмір пенсії розраховується за правилами, визначеними статтею 27 Закону № 1058-IV, і за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року, що передбачено частиною третьою статті 24 Закону № 1058-IV.

Тобто розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, визначається з урахуванням їх стажу та заробітку. До одержаного розміру встановлюється доплата за понаднормовий стаж (по 1% розміру пенсії, але не більш як 1% мінімальної пенсії за віком за кожний повний рік страхового стажу: чоловікам - понад 35, а жінкам - понад 30 років, як це визначено абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що якщо цей розмір пенсії в сукупності менший за мінімальний розмір, установлений для шахтарів (80% його заробітку, але не менш ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - абзац третій частини першої статті 28 Закону), пенсія встановлюється в мінімальному розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV з 01 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Доплата шахтарям до мінімального розміру - це різниця між мінімальним розміром пенсії (в тому числі трьома прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність) та розміром пенсійної виплати, який обчислюється відповідно до статті 27, і з врахуванням статей 28, 42 Закону № 1058-IV.

До розміру пенсії після перерахунку (тобто, понад три розміри прожиткового мінімуму) додаються тільки надбавки, підвищення, компенсаційна виплата за втрату годувальника, додаткова пенсія, пенсія за особливі заслуги, доплата у зв`язку із закриттям ЧАЕС, цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни.

З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що основний розмір пенсії пенсіонера визначається з урахуванням належних йому доплат за його понаднормовий стаж, а потім формується розмір доплати шахтарю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що відповідачем після проведення перерахунку пенсії з 01 травня 2017 року не було враховано доплати за понаднормовий стаж.

Проте, суди не дослідили яким чином та з яких показників складається розмір пенсійної виплати позивачу, обрахованої відповідачем у спірний період та чи була включена доплата за понаднормовий стаж в основний розмір пенсії позивача.

Також суди не дали оцінки обставині, яка стала підставою для перерахунку пенсії позивачу у травні 2017 року та яка є обов`язковою в розумінні статті 42 Закону № 1058-IV.

Крім того, суди із листа Калуського об`єднаного УПФУ в Івано-Франківській області від 26 липня 2017 року № 3395/03 встановили, що розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 до 01 травня 2017 року становив 4 455,87 грн., а з 01 травня 2017 року проведено перерахунок пенсії, після чого розмір її складає 3 807,43 грн. Однак, як вбачається із зазначеного листа, та не заперечується сторонами, розмір пенсії ОСОБА_1 після перерахунку становить 4002,43 грн.

До того ж суди не дослідили доводи щодо допущення відповідачем технічної помилки при обчисленні розміру пенсійної виплати після виконання судових рішень у справі № 345/2430/15-а, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії до травня 2017 року.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що посилання позивача на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 липня 2015 року у справі № 345/2430/15-а не спростовує вищенаведених висновків, оскільки вказаним рішенням суду не вирішувалися і не могли вирішуватися правовідносини, які виникли у травні 2017 року, і не скасовує підстави для перерахунку пенсії, визначені чинним законодавством, як обов`язкові.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що без установлення зазначених обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення, необхідно звернутися до аналізу практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

Так, в пункті 31 рішення ЄСПЛ у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення ЄСПЛ у справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа