Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №822/341/17

адміністративне провадження №К/9901/37724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року (суддя Майстер П.М.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (судді: Ватаманюк Р.В. (головуючий), Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.)

у справі № 822/341/17

за позовом Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький,

третя особа - Міністерство оборони України

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Красилівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Красилівська ОДПІ, контролюючий орган) звернулася до суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (далі - КЕВ м. Хмельницький), в якому просила стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі 917 018,33 грн із рахунків, відкритих у банківських установах, обслуговуючих платника податків та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 26 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, задовольнив адміністративний позов.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач відповідно до вимог Податкового кодексу України є самостійною платоспроможною юридичною особою, що зобов`язана виконувати взяті на себе податкові зобов`язання. Заборгованість КЕВ м.Хмельницький підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема податковою вимогою від 26 березня 2015 року № 347-22, яка відповідачем не оскаржувалася.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, КЕВ м.Хмельницький звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та являється неприбутковою установою; у відповідача відсутні матеріальні ресурси для сплати податкових зобов`язань; положеннями частини 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідача звільнено від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду в державі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою КЕВ м. Хмельницький.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Красилівська ОДПІ вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

14 березня 2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за відповідачем рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у сумі 917 018,33 грн (зокрема, 915 212,13 грн - основний платіж, 1806,20 грн - пеня).

Вказана заборгованість підтверджується копією корінця податкової вимоги форми «Ю» № 347-22 від 26 березня 2015 року, копіями податкових декларацій із плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).

Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №347-22 від 26 березня 2015 року, яку КЕВ м. Хмельницький отримав 02 квітня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначена податкова вимога відповідачем не оскаржувалася.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1)

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2).

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, та відсутність доказів сплати відповідачем податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з КЕВ м. Хмельницький спірної суми заборгованості.

Посилання скаржника на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII як на підставу для звільнення від обов`язку перерахування плати за землю до бюджету Суд не може визнати обґрунтованим, оскільки цей Закон, відповідно до преамбули, встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, проте не є законодавчим актом з питань оподаткування.

Більш того, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачено жодних пільг щодо сплати податків.

У свою чергу, відповідно до вимог Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, відповідач не звільнений від сплати земельного податку та не має пільг щодо його перерахування до бюджету.

Доводи скаржника про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та у нього відсутні матеріальні ресурси для сплати податкового зобов`язання із земельного податку не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.

Так, судами з`ясовано, що відповідач зареєстрований як юридична особа та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів та обов`язкових платежів, а відсутність або обмежене фінансування, відповідно до податкового законодавства, не є підставою для звільнення платника від обов`язку сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Із цих підстав неприйнятними є також посилання КЕВ м. Хмельницький на те, що під час підготовки бюджетного запиту на 2017 рік Міністерство оборони України не врахувало потреби в коштах для сплати земельного податку, оскільки недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення від сплати податків.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги КЕВ м. Хмельницький без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2017 року задоволено клопотання КЕВ м. Хмельницький про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по суті, який відповідно до вимог статті 133 КАС України підлягає стягненню з КЕВ м. Хмельницький за подання касаційної скарги в розмірі 16 506,34 грн (120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Керуючись статтями 133, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - без змін.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 16 506,34 грн (Шістнадцять тисяч п`ятсот шість гривень 34 коп.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова